Манчестер город википедия: Манчестер — Википедия — Транспортная компания «Гранд Атлантис»

Содержание

Манчестер — Википедия

Манче́стер^[2] (англ. Manchester [‘mænʧɪstə]) — город и метрополитенский район в Северо-Западной Англии, графство Большой Манчестер. Менее чем полумиллионный город имеет крупнейшую в регионе 2,2-миллионную агломерацию Большой Манчестер. Девятый по величине город Великобритании (и восьмой — Англии).

Наряду с Бирмингемом, Лидсом, Шеффилдом, Ливерпулем и Лондоном Манчестер был одним из центров Промышленной революции. В настоящее время Манчестер — крупный культурный, промышленный, финансовый, коммерческий и транспортный центр страны. Развито машиностроение, текстильная, химическая, лёгкая, бумажная промышленность. Действует морской порт. Манчестерский университет является одним из самых престижных в Великобритании. Имеется городской музей и художественная галерея^[3].

История

Впервые Манчестер упоминается в X веке. Поселение возникло на месте кельтского поселения Мансенион и римского укреплённого лагеря Манкуниум, который был основан в 79 году

[4].

В средних веках — торговый и ремесленный городок.

С середины XVIII века начался быстрый рост города в связи с промышленной революцией. В 1789 году на хлопчатобумажном предприятии Петера Дрингвотера появился паровой двигатель. В XIX веке город стал мировым лидером среди центров текстильной промышленности. В 1830—1840-х годах Манчестер был центром сторонников фритредерства ( «свободной торговли»)^[5]. В 1868 году в Манчестере состоялся первый съезд британского Конгресса тред-юнионов, за несколько лет объединившего все профессиональные союзы Великобритании^{[источник не указан 519 дней]}.

16 августа 1819 года на площади Святого Петра происходил митинг с требованием всеобщего избирательного права, жестоко подавленный правительственными войсками, так называемая Манчестерская бойня или битва при Петерлоо, поскольку в ней приняли участие гусары—участники битвы при Ватерлоо.

Во время Второй мировой войны, начиная с августа 1940 года, Манчестер подвергался массированным бомбардировкам Люфтваффе, поражавшим как мирные объекты (например, Манчестерский собор), так и промышленные предприятия, работавшие на обеспечение вооружённых сил. Наиболее разрушительной была серия бомбардировок в ночь с 22 на 23 и с 23 на 24 декабря 1940 года, известная как «Рождественский блиц» (англ. Christmas Blitz)

[6].



Отреставрированные ворота крепости Манкуниум	Хлопкопрядильная фабрика в 1820- х годах	Манчестер в 1850-е года

Географическое положение

Расположен у западного склона Пеннинских гор, на реке Эруэлл

Климат Манчестера
Показатель	Янв.	Фев.	Март	Апр.	Май	Июнь	Июль	Авг.	Сен.	Окт.	Нояб.	Дек.	Год
Средний максимум, °C	6,4	6,6	8,9	11,6	15,3	18,2	19,6	19,5	17,0	13,7	9,1	7,1	12,8
Средняя температура, °C	3,8	3,9	5,7	7,9	11,3	14,2	15,8	15,7	13,5	10,6	6,3	4,5	9,4
Средний минимум, °C	1,3	1,2	2,5	4,3	7,3	10,2	12,0	11,9	10,0	7,5	3,6	2,0	6,2
Норма осадков, мм	69	50	61	51	61	67	65	79	74	77	78	78	810
Источник: World Climate

Население

В 2006 году в Манчестере жило 452 000 человек. В 2007 году — 458 100 человек. По данным 2013 года, население города составляет 514 417 человек^[7]. 69 % горожан относится к титульной нации. Каждый третий манкунианец является потомком ирландцев, также влиятельна и еврейская община, уступающая по численности лишь лондонской^[8].

Транспорт

Город — важный центр железнодорожной сети National Rail. В 1830 году была пущена первая в мире имеющая движение по расписанию железная дорога Ливерпуль — Манчестер.

В городе имеется четвёртый по загруженности в стране крупный международный аэропорт.

В городе, агломерации и графстве действуют автобусы и открытая в 1992 году первая в стране и одна из первых в Европе современная трамвайно-легкорельсовая система Manchester Metrolink, которая была создана «с нуля» спустя несколько десятилетий после существовавшей в 1877—1949 годах первой трамвайной системы.

Образование

В Манчестере существует большая сеть образовательных учреждений, включающая более 170 общеобразовательных школ самых разных направлений и форматов — от современных многонациональных государственных учреждений до классических школ, история которых насчитывает порядка нескольких столетий.

Вдобавок к этому, в городе имеются и другие учебные заведения: специализированные колледжи предлагают разнообразнейшие курсы, такие, как основы дизайнерского мастерства или психологические тренинги для беременных.

Самый известный из всех вузов Манчестера — это Манчестерский университет, хранящий богатое научное наследие. Среди нынешних и бывших студентов и сотрудников университета — 25 нобелевских лауреатов. Университет возник за счет объединения Университета Виктории и Института науки и техники. Последний появился ещё в 1824 году, когда городские промышленники и предприниматели решили открыть учебное заведение с целью обучения рабочих основам естествознания. Университет Виктории же был создан в 1851 году как колледж Оуэнса: преуспевающий текстильщик Джон Оуэнс завещал крупную сумму денег на его строительство. В 1880 году колледж получил королевский патент и стал первым в Англии гражданским учебным заведением. После более чем столетней совместной научной работы два высших образовательных учреждения окончательно объединились 22 октября 2004 года, превратившись в единый университет.

Кроме этого, в Манчестере располагается Городской университет Манчестера — самый большой в Соединённом Королевстве по занимаемой им площади и один из самых популярных среди абитуриентов страны. Здесь учатся более 37 000 студентов. История этого учебного заведения начинается в 1824 году с появлением Института механиков. В течение следующего столетия несколько школ высшего образования и колледжей были присоединены к институту. В 1970 году он стал политехническим, а в 1992 году приобрёл статус университета.

Культура

Достопримечательности

Из памятников архитектуры в Манчестере пристального внимания заслуживают готический кафедральный собор XV века, здание биржи, построенное в стиле классицизма в XIX веке. Любители изобразительного искусства могут посетить Художественную галерею, в которой собрана богатая коллекция английского искусства XVII—XIX веков.

Спорт

Манчестерская музыкальная сцена

Манчестерская музыкальная сцена появилась в конце 70-х годов под влиянием панк-рока и в частности панк-группы Sex Pistols, давшей в Манчестере свой концерт. На этом концерте присутствовали почти все звёзды будущей сцены. Манчестерская музыкальная сцена примечательна тем, что является одной из важнейших составляющих так называемой новой волны. Самыми известными представителями манчестерской музыкальной сцены являются такие группы как:

О манчестерской музыкальной сцене рассказывают такие фильмы как Круглосуточные тусовщики, Контроль и многие другие.

Manchester from Kersal Moor William Wylde (1857).jpg

Центр города в сочельник 2010

В астрономии

В честь Манчестера назван астероид (758) Манкуния (по латинскому названию города), открытый в 1912 году южноафриканским астрономом Гарри Вудом, уроженцем Манчестера.

Города-побратимы

См. также

Примечания

Литература

Hylton, Stuart. A History of Manchester. — Chichester : Phillimore & Company, 2003. — ISBN 1-86077-240-4.
Stewart С. The stones of Manchester. — L.: Edward Arnold (Publishers) Ltd, 1956.
Manchester and its region. — Manchester, 1962.
Sharp D. Manchester. — L., 1969.

Ссылки

Манчестер Википедия

Манчестер

англ. Manchester


Флаг	Герб

53°28′00″ с. ш. 02°14′00″ з. д.^HGЯOL

Страна

Великобритания

Регион

Северо-Западная Англия

Церемониальное графство

Большой Манчестер

Район

Манчестер-сити

История и география

Основан

в 1301 году

1853

Площадь

115,65 км²

Высота центра

38 м

Тип климата

умеренный

Часовой пояс

UTC±0:00

Население

545 500 человек (2017)

Плотность

4716 чел./км²

Агломерация

2 553 379 человек

Катойконим

манкунианец, манкунианцы, манче́стерцы, манче́стерец^[1]

Официальный язык

английский

Цифровые идентификаторы

Телефонный

+44 161

Почтовый индекс

manchester.gov.uk (англ.)

Манчестер Сіті — Вікіпедія

«Манче́стер Сі́ті» (англ. Manchester City Football Club) — англійський футбольний клуб з міста Манчестер. Клуб виступає в англійській Прем’єр-лізі. Після придбання клубу еміратськими інвесторами в 2008 році, він є одним з лідерів англійського футболу.

Головним тренером «Манчестер Сіті» є Жузеп Гвардіола, призначений на цю посаду після закінчення сезону Прем’єр-ліги 2015/16 замість Мануеля Пеллегріні^[2]. Діючий капітан команди — Венсан Компані, обраний гравцями «Сіті» 13 серпня 2011 року замість Карлоса Тевеса^[3].

Клуб засновано в 1880 році під назвою «Вест Гордон Сент Маркс» (англ. West Gordon Saint Marks). У 1887 році клуб переїхав на новий стадіон і змінив назву на «Ардвік»^[4]. Фінансові проблеми в англійському футболі в 1893-94 роках призвели до реорганізації клубу і він отримав свою сучасну назву.

Першим успіхом команди вважається вихід до Першого дивізіону Футбольної ліги в 1889 році. Першим трофеєм став Кубка Англії, виграний в 1904 році.

Команда «Манчестер Сіті» 1904 року з Кубком Англії, першим трофеєм в історії клубу.

В 1920 році пожежа знищила головну трибуну стадіону «Гайд Роуд», тому в 1923 клуб переїхав на новозбудований стадіон «Мейн Роуд» в Мосс Сайді, Манчестер.

В 1934 році «міщани» вдруге стали володарями Кубка Англії, а через три роки завоювали чемпіонський титул. У 1963 команда спустилась в Другий дивізіон. Повернувшись в 1965, уже через два роки клуб зумів здобути другий чемпіонський титул. В кінці 1960-х—на початку 1970-х, «Манчестер Сіті» під керівництвом тренера Джо Мерсера кілька разів завойовував срібло чемпіонату Англії, а в 1970 році зуміли завоювати Кубок володарів Кубків. У 1983 та 1987 роках клуб вилітав до Другого дивізіону.

У 1992 році клуб був одним із засновників Прем’єр-ліги, а в 1996 році знову опустився спочатку в першу лігу, а пізніше й вперше в історії англійського футболу, володар європейського трофею — до третього дивізіону. Повернення клубу в еліту англійського футболу відбулось в 2003 році, коли клуб зумів здобути право виступу в Кубку УЄФА згідно з правилом Fair Play. Також в кінці сезону 2002/03 клуб переїхав на новий стадіон «Сіті оф Манчестер», орендований досі в місцевої влади.

У сезоні 2011—2012 клуб вперше за останні 44 роки виграв чемпіонат Англії, обігравши у драматичному матчі останнього туру «Куїнз Парк Рейнджерс» з рахунком 3:2 і забивши вирішальний гол на четвертій доданій хвилині^[5]. «Городяни» при цьому обійшли свого головного суперника, «Манчестер Юнайтед», лише за кращою різницею забитих та пропущених м’ячів.

5 листопада 2013 року «городяни» після перемоги над московським ЦСКА вперше у своїй історії подолали груповий етап Ліги чемпіонів^[6], проте вибули з турніру на стадії 1/8 фіналу, поступившись за сумою двох матчів іспанській «Барселоні»^[7].

2 березня 2014 року «Манчестер Сіті» через 38 років завоював Кубок Футбольної ліги, перемігши у фіналі турніру «Сандерленд»^[8].

11 травня 2014 року «Манчестер Сіті», здобувши в останньому турі Прем’єр-ліги 2013/14 перемогу над «Вест Гем Юнайтед» (2:0), в четвертий раз в історії став переможцем чемпіонату Англії^[9].

12 квітня 2016 року «Манчестер Сіті» став десятою англійською командою, якій вдалося пробитися в півфінал Ліги чемпіонів за всю історію цього турніру.

25 лютого 2018 року «Манчестер Сіті» вп’яте завоював Кубок футбольної ліги, здолавши у фіналі «Арсенал».

15 квітня 2018 року «Манчестер Сіті» вп’яте став чемпіоном Англії. Дострокову перемогу клубу забезпечив відрив у шістнадцять очок від «Манчестер Юнайтед» за п’ять турів до кінця чемпіонату.

5 серпня 2018 року «Манчестер Сіті» вп’яте завоював Суперкубок Англії, здолавши «Челсі».

Форма «Манчестер Сіті» в 2013/14

Емблема клубу була створена на основі герба міста Манчестера. Щоб демонструвати гордість представляти Манчестер на футбольному полі, у фіналах великих турнірів командою використовуються спеціальні комплекти форми, на якій замість емблеми вишито герб міста. Традиційними кольорами клубу «Манчестер Сіті» є білий і небесно-блакитний.

Склад команди у 2017 році.

Станом на 20 серпня 2020^[10]

Керівництво^[11][ред. | ред. код]

Тренери ^[12][ред. | ред. код]

Нижче зазначені тренери, що вигравали трофеї з клубом.

Ім’я	Період роботи	Показники					Виграні турніри
Ім’я	Період роботи					% перемог	Виграні турніри
Том Мейлі^[en]	1902-1906	150	89	22	39	59,33	1 Кубок Англії
Вілф Вайлд^[en]	1932-1946	352	158	71	123	44,89	1 Кубок Англії, 1 чемпіонський титул Першого дивізіону, 1 Суперкубок Англії
Лес Макдауелл^[en]	1950-1963	592	220	127	245	37,16	1 Кубок Англії
Джо Мерсер	1965-1971	340	149	94	97	43,82	1 чемпіонський титул Другого дивізіону, 1 чемпіонський титул Першого дивізіону, 1 Суперкубок Англії, 1 Кубок Англії, 1 Кубок володарів кубків УЄФА, 1 Кубок Ліги
Тоні Бук	1973-1980	269	114	75	80	42,38	1 Кубок Ліги
Роберто Манчіні	2009-2013	191	113	38	40	59,16	1 Кубок Англії, 1 чемпіонський титул Прем’єр-ліги, 1 Суперкубок Англії
Мануель Пеллегріні	2013-2016	107	69	15	23	64,49	2 Кубка Ліги, 1 чемпіонський титул Прем’єр-ліги

Національні[ред. | ред. код]

Міжнародні[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Дошка пам’яті Марк-Вів’єн Фое поряд зі стадіоном «Манчестер Сіті»

У «Манчестер Сіті» вилучений з обігу номер 23, під яким грав Марк-Вів’єн Фое — камерунський футболіст «містян», який помер від серцевого нападу під час півфіналу Кубку конфедерацій в 2003 році^[15].
Давніми активними фанатами «Манчестер Сіті» є вокаліст і гітарист знаменитої манчестерської рок-групи «Oasis» Ліам і Ноель Галлахер. У квітні 1996 року група дала два концерти на домашньому стадіоні своєї улюбленої футбольної команди — «Мейн Роуд». Згодом концерт вийшов на DVD «There and Then». У 2007 році Oasis випустили свій останній DVD «Lord Don’t Slow Me Down», що містить виступ гурту на стадіоні «Сіті оф Манчестер»^[16].
Серед сучасних шанувальників «Манчестер Сіті» є чимала кількість знаменитостей. У тому числі снукеріст Найджел Бонд, гітарист і автор пісень рок-групи «The Cult» Біллі Даффі, регбіст Вілл Грінвуд, боксер Ріккі Хаттон, колишній крикетист, а нині коментатор Боб Вілліс, скандальний менеджер і письменник Нік Лісон, клавішник і композитор рок- групи «Yes» Рік Уейкман, комік Едді Ладж^[17], актор театру і кіно Тімоті Далтон^[18], шотландська модель і телеведуча Наталі Пайк^[19].

Брати Галлахери з «Oasis» — одні з найвідоміших шанувальників «Манчестер Сіті»

26 квітня 2011 захисник «Манчестер Сіті» Коло Туре був дискваліфікований на 6 місяців за вживання допінгу. Таке м’яке покарання він отримав завдяки розповіді про те, що помилково приймав пігулки своєї дружини для схуднення. Дисциплінарний комітет FA повірив футболістові, і дискваліфікація протривала з 2 березня по 2 вересня 2011 року^[20].
Відповідно до щорічного звіту Deloitte Football Finance, «Манчестер Сіті» витратив на зарплати своїм гравцям, тренерам та іншим штатним співробітникам у сезоні 2010/11 114 % від своєї виручки (£ 174 млн), що є другим результатом в АПЛ після «Челсі», який витратив за цей же період £ 191 млн. На третьому місці — «Манчестер Юнайтед» з показником в £ 153 млн.
Виконавчий директор «Манчестер Сіті» Гаррі Кук 10 вересня 2011 покинув свій пост. Цікаво, що причиною такого рішення стала його листування з адміністратором команди Брайаном Марвудом, в якій він висміював хвороба матері захисника «містян» Недума Онуохи^[21].
3 січня 2012 року «Манчестер Сіті» вручив китайському гравцеві Сунь Цзіхаю спеціальну футболку з номером, що відображає кількість зустрічей, яке гравець провів за команду — 130^[22].
Керівники «Манчестер Сіті» попросили поліцію допомогти повернути переможний м’яч, який аргентинський форвард Серхіо Агуеро забив у ворота «КПР» у матчі заключного туру чемпіонату Англії 2011/12. Клуб вирішив подати офіційну заяву про крадіжку м’яча 17-річним підлітком, якого зафіксувала камера «Етіхад». Вболівальника затримали після гри, але незабаром він був відпущений на свободу. Місцезнаходження переможного м’яча, що зник після того, як уболівальники, святкуючи перемогу «Сіті» в англійській Прем’єр-лізі, вибігли на поле, так і не було встановлено^[23].
За підсумками сезону 2011/12 дохід «Манчестер Сіті» від продажу прав на телетрансляції склав рекордні в історії Прем’єр-ліги £ 60,6 млн.
20 лютого 2013 в Інтернеті було опубліковано 32-секундне відео, на якому кілька футболістів «Манчестер Сіті» танцюють під популярну пісню «Harlem Shake». Дія ролика відбувається в тренажерному залі, де розминаються гравці «Сіті» Джолеон Лескотт, Джо Харт і Джеймс Мілнер. Несподівано з’являється людина в костюмі талісмана команди, і обстановка різко змінюється. Все приходить в рух під музику, і тільки Александар Коларов незворушно стоїть в центрі залу, схрестивши руки на грудях^[24].

Манчестер Юнайтед — Вікіпедія

«Манче́стер Юна́йтед» (англ. Manchester United Football Club) — англійський футбольний клуб — заснований під назвою «Ньютон Гіт» в 1878 році. Клуб змінив свою назву на «Манчестер Юнайтед» 1902 року.

«Манчестер Юнайтед» — один із найуспішніших англійських клубів за кількістю трофеїв за всю історію, а за останні 20 років — найуспішніший клуб в Англії. Команда виграла 38 значних трофеїв з жовтня 1986 року, коли команду очолив Сер Алекс Фергюсон.

1968 року «Манчестер Юнайтед» став першим англійським клубом який виграв Кубок Європейських Чемпіонів, здобувши в фіналі перемогу над португальською «Бенфікою» з рахунком 4:1.

1999 року клуб вдруге виграв Лігу чемпіонів, здолавши в фіналі мюнхенську «Баварію» з рахунком 2:1. 2008 року «Юнайтед» втретє здобув головний європейський клубний трофей, обігравши у фіналі лондонський «Челсі».

У сезоні 2010—2011 «Юнайтед» виграв чемпіонат Англії в рекордний 19-й раз, випередивши при цьому «Ліверпуль». Крім того, клуб є рекордсменом за кількістю здобутих Кубків Англії (12 перемог).

У травні 2015 року «Forbes» поставив «Манчестер Юнайтед» на третє місце в рейтингу найдорожчих футбольних клубів світу, оцінивши його у понад 3,1 мільярда доларів^[3].

2000 року «Манчестер-Юнайтед» посів друге місце у Списку найкращих футбольних клубів 20 століття за версією ФІФА^[4].

Ранні роки (1878—1945)[ред. | ред. код]

Newton Heath 1891 — 1892 роки

Манчестер Юнайтед — чемпіони Англії 1907-08 роки

Клуб «Манчестер Юнайтед», був створений в 1878 році під назвою «Ньютон Хіт Ланкаширські і Йоркширські залізниці». У 1892 році його прийняли до складу Футбольної ліги Англії (через 4 роки після її створення). На початку 20-го століття фінансові справи клубу йшли не найкращим чином і до 1902 року «Ньютон Хіт» був на межі банкрутства. В ролі рятівника виступив великий місцевий підприємець Джон Девіс, який заплатив борги клубу і змінив його назву на «Манчестер Юнайтед». Варто відзначити ім’я першого, по суті, тренера і директора «МЮ» в одній особі — ним став Ернест Мангналл. Саме при ньому «Юнайтед» вийшов в Перший дивізіон, і саме його старання призвели до того, що в кінці 1906 року склад клубу поповнив один з найсильніших футболістів чемпіонату — валлієць Біллі Мередіт, гравець, між іншим, «Манчестер Сіті». Невдовзі прийшли і перші титули — чемпіонство і Суперкубок в 1908 році і Кубок Англії роком пізніше. У наступному році команда переїхала з «Бенк Стріт» на «Олд Траффорд». У 1911 році «МЮ» знову став першим у чемпіонаті Англії. Той сезон запам’ятався ще й тим, що в матчі за Суперкубок Англії «МЮ» здолав «Свіндон Таун» з рахунком 8:4, а найкращий бомбардир манкуніанців Хералд Хелс забив 6 м’ячів.

Період, що передував Першій Світовій війні, нічим хорошим для «МЮ» не запам’ятався — Мангналл пішов у «Манчестер Сіті», результати матчів не вражали, а сама команда перебувала в нижній частині турнірної таблиці. На час війни Футбольна ліга припинила своє існування, а до моменту відновлення чемпіонату в сезоні 1919-20 у складі «Юнайтед» не було вже майже ні одного чемпіона 1911 року. Біллі Мередіт ще значився в клубі, але кар’єра його підходила до завершення 1920-30-ті роки — одна з найсумніших сторінок в історії «МЮ». Курсування між Першим і Другим дивізіонами, падіння відвідуваності, зменшення фінансування (ангел-охоронець клубу Джон Девіс помер у 1927 році) — ось основні тенденції міжвоєнної епохи в історії «МЮ». Дна манкуніанці досягли в сезоні 1933-34, коли лише в останньому турі, обігравши «Міллуолл», ледь уникли вильоту в Третій дивізіон. У ті ж самі дні закляті вороги з «Сіті» узяли Кубок Англії, а на полі у складі «міщан» був шотландець на ім’я Метт Басбі. Здійснивши ще кілька вояжів між Першим і Другим дивізіонами, «МЮ» зустрів Другу Світову війну в когорті найсильніших. За час війни (чемпіонат було призупинено) «Юнайтед» фактично втратив стадіон, зруйнований під час бомбардувань, однак отримав нового тренера — Метта Басбі.

Роки з Басбі (1945—1969)[ред. | ред. код]

Сер Метт Басбі — головний тренер клубу Манчестер Юнайтед з 1945 року

До Другої світової війни Метт Басбі, що народився в містечку Орбістон графства Ланкашир, грав в «Манчестер Сіті» і в «Ліверпулі», провів кілька матчів за збірну Шотландії на місці крайнього півзахисника. Ще будучи гравцем, він виявив схильність до тренерської роботи, і відразу після війни Басбі запропонували місце помічника тренера в «Ліверпулі». Проте 36-річний Метт вважав за найкраще очолити як головний тренер клуб «Манчестер Юнайтед», що зазнав поразки. Це трапилося в лютому 1945 року. У попередні десятиліття цей клуб не хапав зірок з неба. Чемпіоном Англії був лише двічі, і останній раз в 1911 році. Один єдиний раз виграв Кубок Англії — в 1909 році. Війна завдала «Манчестеру» величезної шкоди: стадіон «Олд Траффорд» був майже повністю зруйнований бомбардуванням, футболістам доводилося грати на чужому стадіоні «Мейн Роуд». Клубна каса була порожня, зате на клубі висів борг в п’ятнадцять тисяч фунтів стерлінгів — на ті часи дуже велика сума. Засукавши рукава, Метт Басбі взявся за роботу.

Сер Метт Басбі головний тренер клубу «Манчестер Юнайтед» з 1945 року. Мабуть, найважливішою якістю цієї людини було вміння розбиратися в людях і згуртовувати навколо себе тих, на кого він повністю покладався. Першою знахідкою Басбі став валлієць Джим Мерфі, колишній футболіст, що став помічником головного тренера «Манчестера» і його правою рукою. Разом з тим Басбі вмів вимагати і домагатися беззаперечного виконання своїх розпоряджень. Зовні він міг здатися суворою, навіть грубуватою людиною, однак разом з тим завжди був для своїх футболістів — тих, у кому бачив однодумців і людей, відданих клубу, — турботливим опікуном.

У «Манчестері» в ту пору були непогані гравці — захисники Джон Кері, Джон Астон, Аленбі Чілтон, форварди Стен Пірсон, Чарлз Міттон, Джек Роулі. Однак клуб явно мав потребу в посиленні й відпрацюванні командних дій. Басбі вимагав від футболістів суворої і самовідданої гри на своїх місцях, зіграності ліній захисту, півзахисту та нападу і взаємної підстраховки. Жодних особливих тактичних новинок він не винаходив, команда грала за класичною схемою «дубль ве», але Басбі вмів максимально використовувати можливості кожного футболіста і експериментував, пробуючи його на різних позиціях.

Однак найбільше Басбі піклувався про посилення лінії атаки, добиваючись максимально швидкого переведення м’яча до чужого штрафного майданчика. Важливого значення він надавав і тому, щоб команда показувала яскравий, красивий футбол, який захоплює глядачів. Про цей бік великої Гри якось він висловився так: «Коли грають першокласні команди — футбол чудове видовище. Я люблю його драму, відшліфовану майстерність гри, її ретельно налагоджений ритм з додаванням аромату контрасту стилів. Його великі ігри, для мене, у всякому разі, ні з чим не порівняти у світі спорту. Я відчуваю відчуття роману, подиву і таємниці, краси та поезії».

Клопітка робота Метта Басбі з відпрацювання командою гостроатакувальної гри досить швидко почала приносити плоди. Вже в 1947 році «Манчестер Юнайтед» став віце-чемпіоном, пропустивши вперед «Ліверпуль». У наступні два сезони він знову опинявся другим, а в 1948 році завоював Кубок Англії, вигравши у фіналі у «Блекпула» — 4:2. Успіхи дали змогу відновити стадіон «Олд Траффорд», розрахуватися з боргами й навіть отримати солідний прибуток. Але Метт Басбі заглядав далеко в майбутнє, для чого реорганізував клубну молодіжну футбольну школу й налагодив масштабну селекційну роботу. Скаути «Манчестера» роз’їжджали по всій Англії в пошуках юних футбольних талантів. Результати виявилися блискучими — в 1952 році «Манчестер Юнайтед» став чемпіоном, а до середини 50-х років Басбі вдалось створити по-справжньому великий клуб, зібравши чудовий ансамбль дивовижно зіграних молодих футболістів.

Серед них були Бобі Чарльтон, Едді Колман, Девід Пегг, Томмі Тейлор і юний, що подає особливі надії, форвард Дункан Едвардс. Незабаром молоду команду «Манчестер Юнайтед» вже називали не інакше, як «хлопчики Басбі». Ця молода команда з найсильнішою лінією атаки азартно, зухвало і весело увірвалася в еліту англійського футболу, і, здавалося, жодний суперник їй не страшний. У 1956 і 1957 роках «Манчестер» двічі поспіль був чемпіоном Англії. У 1957 році міг виграти і Кубок Англії, проте несподівано програв у фіналі «Астон Віллі» — 1:2.

У 1957 році «Манчестер» настільки ж зухвало увірвався і в розіграш Кубка європейських чемпіонів, дійшовши до півфіналу, де все-таки поступився великому мадридському «Реалу», який у ті роки вигравав головний європейський клубний турнір п’ять разів поспіль. Але в 1958 році «Манчестер Юнайтед» знову вийшов у півфінал Кубка чемпіонів, перемігши за сумою двох матчів белградську «Црвену Звезду».

6 лютого 1958, коли клуб повертався до Англії з Белграда після гри з «Црвеною Звездою», сталася трагедія. Літак, на якому летіли футболісти, зробивши зупинку в Мюнхені для дозаправки, після зльоту впав на землю. У катастрофі загинули 28 пасажирів, серед них були 8 «хлопчиків Басбі», в тому числі й Дункан Едвардс, що подавав великі надії, 3 керівники клубу і 8 журналістів, які супроводжували команду на гру. Одним із журналістів був відомий Френк Свіфт, колишній воротар збірної Англії і клубу «Манчестер Сіті».
Решті футболістів судилося вціліти, сам же Метт Басбі був важко поранений, переніс кілька операцій і довго відновлювався. Після трагедії він ще тривалий час боявся літати, і вперше зважився піднятися в повітря, лише добряче напившись спиртного перед польотом.

За примхою долі в літаку, що зазнав у Мюнхені катастрофи, не було помічника Басбі Джима Мерфі, який одночасно був тренером збірної Уельсу і саме в ті дні працював з валлійською командою. Мерфі й керував «Манчестером», поки лікувався Басбі. Знекровлена команда змогла, тим не менш, дійти до фіналу Кубка Англії, але програла «Болтону» — 0:2. На основі цих подій було знято фільм.

Кілька років після цього «Манчестер Юнайтед» залишався середнячком. Але Метт Басбі знову копітко, поволі створював нову велику команду яскравих обдарувань. Вже на початку 1960-х у клубі з’явилися такі зірки, як Деніс Лоу і Джордж Бест, а поряд з ними блискуче діяв «старожил» клубу Боббі Чарльтон. «Манчестер» відроджувався, знову показуючи ефективну атакувальну гру. У 1963 році клуб виграв Кубок Англії, в 1965 і 1967 роках ставав чемпіоном країни. Найвищим же тренерським досягненням Метта Басбі став виграш Кубка європейських чемпіонів у 1968 році.

У фіналі «Манчестер» зустрічався з португальською «Бенфікою», гра була дуже вперта, основний час закінчився з рахунком 1:1. Але вже на початку додаткового часу Джордж Бест, обдуривши серією фінтів кількох захисників, забив другий м’яч. Він вніс перелом у гру, після цього англійці забили ще два голи й перемогли з рахунком 4:1. Два м’ячі в тому матчі записав собі в актив Боббі Чарльтон. Ця велика перемога була здобута через 10 років після мюнхенської трагедії — як велика данина пам’яті всім загиблим.

1969—1986[ред. | ред. код]

За неймовірну на той час суму півтора мільйона фунтів до лав манкуніанців перебрався Браян Робсон

У наступному сезоні Метт Басбі оголосив про те, що завершує свою кар’єру тренера, якій віддав 24 роки. Він став генеральним менеджером «Манчестера», а легендарного шотландця змінив Уілф Макгіннес, що раніше був гравцем і входив до тренерського штабу Метта Басбі. Однак колишній тренер, як і раніше, залишався у клубі та нерідко в них з новим керманичем команди виникали суперечки. У підсумку Макгіннес не витримав і наприкінці 1970 року залишив свій пост, на який тимчасово знов заступив сер Метт Басбі.

Тим часом пошуки керманича тривали, й за пів року, влітку 1971-го новим наставником «Манчестер Юнайтед» було оголошено Френка О’Фаррелла, який запам’ятався лише купівлею майбутньої зірки клубу Мартіна Бучана. Більш ні на що О’Фаррел виявився не здатним. Після ганебної поразки 0:5 від «Крістал Пелес» наприкінці 1972 року, його також було звільнено.

Наступним тренером було призначено Томмі Догерті. За результатами чемпіонату 1972/73 рр. йому вдалося втримати команду в першому дивізіоні. Але вже наступний сезон виявився не таким вдалим. «Манчестер Юнайтед» залишило відразу декілька ключових гравців: Боббі Чарльтон завершив кар’єру, Деніс Лоу перейшов до «Манчестер Сіті», а Джордж Бест зазнавав серйозних проблем з ігровою формою. Підсумком сезону 1973/74 став виліт «червоних» до другого дивізіону, останнім кроком куди став гол колишнього лідера команди Деніса Лоу, забитий їм у футболці «Манчестер Сіті».

Перебування у другому дивізіоні тривало недовго і вже у 1975 клуб повернувся до лав найсильніших в Англії. При цьому Стюарт Пірсон встиг ще здобути звання найкращого бомбардира, 17 разів вразивши ворота суперників. У 1976 та 1977 Манчестер Юнайтед двічі поспіль доходив до фіналу Кубка Англії. У першому з них команда Догерті зазнала поразки від Саутгемптона, а у другому фортуна посміхнулася «червоним» і, здолавши Ліверпуль, Юнайтед завоював черговий титул. Цей трофей виявився першим та останнім для Томмі Догерті у клубі — через півтора місяця його буде звільнено. Якщо вірити чуткам, причиною цьому сталі стосунки тренера з Мері Браун, дружиною клубного фізіотерапевта Ларі Брауна.

Далі наставником було призначено Дейва Секстона, який раніше тренував Квінз Парк Рейнджерс. Він перебудовував гру манкуніанців, приділяючи більше уваги захисту. Через це значна частка вболівальників Юнайтед відчувала неприязнь до нового тренера, але, забігаючи наперед, скажемо, що Секстон залишатиметься керманичем команди впродовж довгих 4-ох років. Дебютний сезон Секстона виявився, м’яко кажучи, не дуже вдалим для команди — у підсумковій таблиці чемпіонату 1977/78 вона не увійшла навіть у десятку найкращих. Наступного року був фінал Кубка Англії, але й тут фортуна відвернулася від Секстона. Поєдинок на Уемблі проти Арсеналу добігав свого кінця, на табло був рахунок 0:2 на користь «зброярів», а до фінального свистка залишалося усього 5 хвилин. Раптом Гордон МакКвін скорочує рахунок, а Семмі Макілрой його зрівнює, переводячи гру в овертайм, але це була остання радість для «Червоних Дияволів». У додатковий час Алан Сандерленд забив третій гол за Арсенал, який і виявився вирішальним.

Хід наступного сезону також не віщував нічого гарного. Виліт з Кубку Англії у січні від Тоттенхем Хотспур та поразка у чемпіонаті з рахунком 0:6 від Іпсвіч Таун у березні 1980 змусили прихильників Юнайтед занепасти духом. Однак Секстону вдалося налаштувати гравців належним чином і вісім перемог у завершальних десяти матчах англійської першості вивели команду на високе місце у підсумковій турнірній таблиці, а відставання від тріумфатора сезону Ліверпуля склало усього 2 очки.

Схожий фінішний спурт вдався Манчестер Юнайтед і наступного року, коли клуб виграв останні сім матчів чемпіонату. Але цього разу подвиги «червоних» дозволили їм посісти лише восьмий рядок турнірної таблиці, що ніяк не влаштовувало вболівальників та керівництво клубу. Наприкінці квітня 1981-го року Дейву Секстону було вказано на двері, а тренерський піст зайняв Рон Аткінсон.

Аткінсон запросив до Манчестер Юнайтед Еріка Гаррісона та Міка Брауна як асистентів, але значно більший резонанс викликало інше придбання новоспеченого наставника. За неймовірну на той час суму півтора мільйона фунтів до лав манкуніанців перебрався Брайан Робсон, знайомий Аткінсона ще за часів Вест Бромвіч Альбіона. Окрім цього, за півмільйона фунтів, у того ж Вест Бромвіча, було придбано Ремі Мозеса. Третім новобранцем Юнайтед став ще один півзахисник Рей Уілкіс. Окрім вище згаданих футболістів, грали у команді Норман Вайтсайд, Єспер Ольсен, Гордон Страчан та Марк Гьюз — усі виконавці найвищого рівня.

Але не знайшлося у тому складі Манчестер Юнайтед гравця рівня Йана Раша, що красувався в ті роки у футболці Ліверпуля. Багато у чому завдячуючи феноменальній грі цього футболіста, Ліверпуль міцно встановив власну гегемонію у чемпіонаті Англії, не дозволяючи нікому навіть наблизитися до заповітного титулу. «Червоні Дияволи» були змушені задовольнитись перемогами у Кубку Англії. Так, у фіналі 1982/83 їхнім суперником був непоступливий Брайтон, довівши закономірність свого виходу у вирішальний матч класною грою проти Юнайтед у першому поєдинку. Той матч завершився внічию 2:2, а на останній хвилині овертайму форвард Брайтона Гордон Сміт ледве не вирвав перемогу для своєї команди. Якби не голкіпер «Червоних» Гарі Бейлі, що відбив той удар, ніякого перегравання не було би, а так, було призначено повторний матч, у якому більш майстерний «Манчестер Юнайтед» здобув впевнену перемогу 4:0. Дубль тоді на свій рахунок записав Робсон, а Арнольд Мурен та Норман Вайтсайд забили по одному голу.

За два роки у 1985 єдиний гол Вайтсайда у ворота Евертона принесе команді черговий Кубок Англії, а Ліверпуль так і лишатиметься недосяжним для усіх, та Аткінсона у тому числі. Не змінять цього розкладу навіть 10 перемог Юнайтед на старті чемпіонату 1985/86рр. Цей сезон стане останнім, що Юнайтед завершить під керівництвом Рона Аткінсона. У листопаді 1986 на тренерський місток Манчестер Юнайтед заступить Алекс Фергюсон.

Ера Фергюсона (1986—2013)[ред. | ред. код]

Сер Алекс Фергюсон. На посту тренера Манчестер Юнайтед у 1986—2013 роках

І от у листопаді 1986 року новини футболу вибухнули повідомленнями про те, що головним тренером «Юнайтед» став Алекс Фергюсон, який завоював з шотландським «Абердіном» численні національні титули, Кубок володарів кубків та Суперкубок Європи в 1983 році.

Не можна сказати, що «МЮ», як за помахом чарівної палички, кинувся рвати всіх і вся. Більш того, під час сезону 1989-90 команда опинилася на дні турнірної таблиці, а Фергюсон — на межі відставки. Але керівництво клубу проявило далекоглядність, і «Юнайтед» закінчив сезон перемогою в Кубку Англії, а роком пізніше завоював Кубок володарів кубків, обігравши у фіналі грізну «Барселону».

Знаковою подією для «МЮ» стало придбання в середині сезону 1992-93 років Еріка Кантони з «Лідса». Очолені чудовим шотландцем, манкуніанці, в складі яких були такі майстри як воротар Петер Шмейхель, Стів Брюс, Браян МакКлейр, Гарі Паллістер, Андрій Канчельскіс, Марк Г’юз і зовсім молодий валлієць Раян Гіггз, за підсумками сезону святкували перше чемпіонство за 26 років. Ще через рік «Манчестер Юнайтед» завоював золотий дубль, ставши чемпіоном і володарем Кубка країни.

Хтозна, скільки б років тривала гегемонія манкуніанців, але в 1995 році Ерік Кантона отримав тривалу дискваліфікацію за свій знаменитий удар фаната у стилі кунг-фу, і «МЮ» поступився чемпіонством «Блекберну», а Кубком — «Евертону». Після повернення француза статус-кво було відновлено — знову золотий дубль у сезоні 1995-96 і чемпіонство рік потому. Сезон 1995-96 запам’ятався ще й появою на арені «пташенят Фергі». Доля вирішила з точністю повторити епоху Басбі і подарувала «МЮ» ще одне покоління суперталановитої молоді в особі вже згаданого Гіггза, а також Бекхема, Скоулза, Батта і братів Невіллів. Саме вони, а також майбутній капітан команди Рой Кін, куплений за рекордні 3,75 млн фунтів у «Ноттінгема», склали кістяк команди, яка, переживши відхід з футболу Еріка Кантона в 1997 році, спромоглася на подвиг, якого світ ще не знав. Сезон 1998-99 вболівальники «МЮ» не забудуть ніколи — манкуніанці у впертій боротьбі з «Арсеналом» завоювали чемпіонські медалі, а завершили сезон перемогою в Кубку Англії над «Ньюкаслом» і в Лізі чемпіонів над «Баварією», вирвавши у німецького клубу перемогу в доданий час. Впродовж цілого матчу баварці вели в рахунку 1:0, однак на останній хвилині манкуніанці зрівняли рахунок, а у доданий час вирвали перемогу. Фергюсон став другим тренером «Юнайтед», нагороджений лицарським званням, а команда закріпила успіх, завоювавши чемпіонство і в наступних двох сезонах.

Зміна поколінь укупі з появою на небосхилі Прем’єр-ліги нових світил призвела до того, що, вигравши ще одне (9-е в історії АПЛ і 15-е за всю свою історію) чемпіонство в сезоні 2002-03, «МЮ» пішов у тінь, скотившись на другі-треті місця. Не йшли справи і в єврокубках — в сезоні 2005-06 «МЮ» і зовсім зганьбився, не зумівши пройти груповий етап Ліги чемпіонів. Невпевненість у майбутньому Фергюсона (сер Алекс не раз натякав, що пора і на відпочинок), а також у майбутньому клубу (купівля «МЮ» американським бізнесменом Малькольмом Глейзером вилилася в багатомільйонні борги, і багато хто сприйняв цю угоду вкрай негативно) явно не допомагала в боротьбі за чемпіонство, і довгі 3 роки «Юнайтед» втішався другорядними ролями. Хоча без позитивних моментів, звичайно, не обійшлося — чого варта, хоча б, гра голландського супербомбардира Руда Ван Ністелроя, який забив з 2001 по 2006 рік 150 м’ячів у складі «МЮ». Крім того, клуб завоював Кубок Англії в 2004 році і Кубок Ліги в 2006. У сезоні 2006-07 ситуація внормувалася, і нова команда, складена з ще свіжих ветеранів — Гіггза, Скоулза і Невілла-старшого, а також молодих зірок — Вейна Руні і Кріштіану Роналду, кинулася на штурм чемпіонських вершин. Упевнена гра була також багато в чому обумовлена приходом в команду досвідченого голкіпера Едвіна Ван дер Сара, в особі якого Фергюсон нарешті знайшов заміну Петеру Шмейхелю, а також потужною зв’язкою в центрі оборони в особі Ріо Фердінанда і Неманьї Відіча. Вони нагадували багатьом зв’язку першого чемпіонського складу Фергі: Брюс-Паллістер. На чолі з парою Руні-Роналду, яка забила 46 голів на двох, «МЮ» зумів потіснити «Челсі» з чемпіонського п’єдесталу і дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів, чого не траплялося з 2002 року.

Криштіану Роналдо в складі Манчестер Юнайтед

Наступний сезон став не набагато гіршим тріумфального 1998-99. Манкуніанці оступилися лише в розіграші національного Кубка, прикро програвши у чвертьфіналі «Портсмуту». В інших же турнірах зупинити «МЮ» було не під силу нікому — «червоні дияволи» на 2 очки обійшли «Челсі» в чемпіонській гонці, і їх же обіграли у фінальному матчі Ліги чемпіонів, який відбувся на московському стадіоні «Лужники». Героєм зустрічі став Ван дер Сар, який відбив у серії післяматчевих пенальті удар Анелька. У грудні 2008 року «Манчестер» став клубним чемпіоном світу, обігравши у фіналі з рахунком 1:0 еквадорський «ЛДУ». Після закінчення сезону 2008-09, що приніс «МЮ» третій поспіль (і 18-й в історії) чемпіонський титул, англійський клуб зробив рекордну трансферну операцію, продавши чинного володаря звання найкращого футболіста світу Кріштіану Роналду в мадридський «Реал» за 96 мільйонів євро. Також команду покинув Карлос Тевес. З метою посилення атакуючої лінії був підписаний еквадорський вінгер Антоніо Валенсія з «Вігана», а також легендарний нападник збірної Англії Майкл Оуен. Колишня зірка «Ліверпуля» отримав статус вільного агента після того, як його останній клуб «Ньюкасл» залишив Прем’єр-лігу, і дістався манкуніанцям безкоштовно. У 2010 році «Юнайтед» виграв Кубок футбольної ліги, обігравши у фіналі «Астон Віллу» з рахунком 2:1 і вперше у своїй історії захистив свій титул в кубковому турнірі. У 2011 році «МЮ» став чемпіоном Англії у 19-ий раз і вийшов у фінал Ліги чемпіонів, де поступився «Барселоні».
8 травня 2013 року Алекс Ферґюсон оголосив, що завершить тренерську кар’єру по закінченні сезону. Наступного дня його наступником було оголошено тренера «Евертона» Девіда Моєса, що офіційно очолить команду 1 липня 2013 року.

2013—2016[ред. | ред. код]

Тренерство Луї ван Гала[ред. | ред. код]

Перший сезон без сера Алекса Фергюсона вийшов невдалим для команди. «Манчестер Юнайтед» посів лише сьоме місце в чемпіонаті, вперше опустившись нижче четвертого рядка з моменту заснування Прем’єр-ліги, втративши таким чином право грати у Лізі Чемпіонів наступного сезону. Манкуніанців критикували (зокрема сер Алекс Фергюсон^[5]) за занадто повільний футбол і недостатню креативність. Незважаючи на вихід до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів УЄФА (де «МЮ» поступився «Баварії»), Мойеса було звільнено у квітні 2014 року^[6]. До кінця сезону виконуючим обов’язки головного тренера було призначено Райана Гіггза, який став граючим тренером команди^[7]. У травні стало відомо, що новим тренером «Манчестер Юнайтед» стане голландець Луї ван Гаал^[8]. Райан Гіггз став асистентом головного тренера^[8].

Першим матчем під керівництвом нового наставника стала товариська зустріч проти ЛА Гелексі, у якій команда здобула перемогу 7:0^[9]. У липні, перегравши у фіналі «Ліверпуль» 3:1, «МЮ» став переможцем товариського Міжнародного кубка чемпіонів. Також влітку 2014 року Манчестер Юнайтед провів рекордну трансферну кампанію у своїй історії, підписавши Андера Ерреру з іспанського «Атлетика»^[10], Люка Шоу з «Саутгемптона»^[11], Дейлі Блінда з «Аякса»^[12], а також арендувавши Радамеля Фалькао з «Монако»^[13]. 26 серпня 2014 року манкуніанці заплатили майже 60 мільйонів фунтів за півзахисника мадридського «Реалу» Анхеля Ді Марію, що стало найдорожчим трансфером в історії Прем’єр-ліги^[14].

Тим не менш, Юнайтед стартували не дуже вдало, поступившись «Суонсі» в рамках першого туру англійської Прем’єр-ліги 2014/15 із рахунком 1:2^[15]. Першу перемогу в офіційних матчах під керівництвом Луї ван Гаала манкуніанці здобули лише в четвертому турі, перегравши КПР 4:0^[16]. «Манчестер Юнайтед» посів четверте місце за підсумками чемпіонату, здобувши право виступати у Лізі Чемпіонів 2015/16. У Кубку Англії команда дісталась чвертьфіналу, де поступилась «Арсеналу» 1:2^[17]. Протягом сезону клуб залишив шотландець Даррен Флетчер, який провів на «Олд Траффорд» 12 сезонів^[18].

Влітку 2015 року Юнайтед поповнили такі гравці, як Мемфіс Депай (ПСВ)^[19], Морган Шнайдерлін («Саутгемптон»)^[20], Бастіан Швайнштайгер («Баварія»)^[21], Маттео Дарміан («Торіно»)^[22] і Антоні Марсьяль («Монако»)^[23]. Втім, провівши лише один сезон у Прем’єр-Лізі, Юнайтед залишив Анхель Ді Марія^[24]. Новий сезон команда розпочала з перемоги над «Тоттенгемом» 1:0. За підсумками сьомого туру, «МЮ» вперше за кілька років очолив турнірну таблицю. Тим не менш, після провалу у грудні (жодної перемоги у п’яти матчах поспіль) Юнайтед опустився на шосту сходинку, і до кінця сезону зумів відіграти лише одну позицію, посівши п’яте місце і не здобувши право грати у Лізі Чемпіонів. «МЮ» здобув за сезон 66 балів, стільки ж, скільки їх сусіди «Манчестер Сіті», але поступився за різницею забитих голів. «Червоні» невдало виступили у Лізі Чемпіонів, не зумівши подолати груповий етап і вилетівши до Ліги Європи, де програли «Ліверпулю» 1:3 (0:2 і 1:1) у одній восьмій. Кінцівка сезону виявилася більш вдалою, коли 21 травня 2016 року Юнайтед вперше за дванадцять років завоював Кубок Англії, перемігши у фіналі «Крістал Пелес» 2:1 у додатковий час^[25]. Незважаючи на це, вже через два дні Луї Ван Гала було звільнено^[26]. Сезон 2015/16 також запам’ятався тим, що під керівництвом голландця за основну команду «МЮ» зіграли більше десяти колишніх гравців академії клубу, як-от: Маркус Решфорд, Джессі Лінгард, Кемерон Бортвік-Джексон тощо.

Тренерство Жозе Моурінью[ред. | ред. код]

27 травня 2016 року було офіційно оголошено, що новим тренером «Манчестер Юнайтед» стане португалець Жозе Моурінью^[27]. 2 липня «МЮ» оголосив про перехід відомого шведського нападника Златана Ібрагімовича на правах вільного агента. Згодом «червоні дияволи» придбали Генріха Мхітаряна з дортмундської «Боруссії». А потім відбувся найдорожчий трансфер в історії світового футболу. Поль Погба повернувся в «Манчестер Юнайтед» з «Ювентуса». 18 грудня 2018 року Моурінью був звільнений з посади головного тренера МЮ.

«Манчестер Юнайтед» вважається найпопулярнішим футбольним клубом у світі з найвищою відвідуваністю домашніх матчів. Мережа фан-клубів «МЮ» налічує понад 200 офіційно визнаних філій фанів «Манчестер Юнайтед», розташованих в 24 країнах світу. Для підтримки своєї популярності «МЮ» регулярно подорожує по всьому світу в рамках передсезонної підготовки. За неофіційними даними, «Манчестер Юнайтед» має 330 млн відданих шанувальників по всьому світу. Найбільшими об’єднаннями фанатів клубу є «Незалежна асоціація уболівальників «Манчестер Юнайтед». Західна трибуна стадіону «Олд Траффорд», відома під назвою «Стретфорд Енд», є найвідомішим місцем зосередження ультрас, які підтримують «МЮ» піснями, кричалками, банерами. У 1998 році американський бізнесмен Руперт Мердок намагався придбати «Манчестер Юнайтед», але вболівальники клубу об’єдналися в організацію під назвою Акціонери Юнайтед проти Мердока (зараз ця організація відома під назвою Траст уболівальників «Манчестер Юнайтед») і успішно протистояли його захопленню. 13 травня 2005 американський бізнесмен Малкольм Глейзер отримав контрольний пакет акцій клубу вартістю близько 1,47 млрд доларів. 16 травня він збільшив свою частку до 75 %, необхідних для отримання повного контролю над клубом. На знак протесту проти цієї купівлі незгодні фанати створили власний клуб «Юнайтед оф Манчестер», який заявився в другий дивізіон футбольної північно-західної ліги (10 за рівнем ліга).

Традиційно непримиримими суперниками «Манчестер Юнайтед» завжди були «Ліверпуль», «Манчестер Сіті» і «Лідс Юнайтед», згодом до цього списку приєднався «Арсенал». Більшість уболівальників «МЮ» вважає «Ліверпуль» головним суперником, що пов’язано боротьбою клубів за звання найтитулованішого, а також їх географічною близькістю. Ще одним затятим ворогом «Манчестер Юнайтед» є сусіди із «Манчестер Сіті». Матчі між командами називають дербі Манчестера.

Нині домашня форма «Манчестер Юнайтед» складається з червоних футболок з чорними шевронами на грудях. Ця футболка йде в комплекті з білими шортами з червоними смужками з боків, і чорними гетрами з червоними шевронами на гомілках. Виїзна форма — білого кольору з синіми смугами з боків і навколо шиї. Логотип «Манчестер Юнайтед» кілька разів змінювався, але основна форма залишається незмінною. Дизайн клубної емблеми заснований на гербі міста Манчестер. Диявол на емблемі походить від прізвиська команди, «червоні дияволи», яке з’явилося на початку 1960-х років, коли Метт Басбі запозичив цю назву в регбійного клубу «Солфорд Сіті». До кінця 1960-х років на клубних шарфах почав з’являтися диявол, а офіційно на емблемі клубу він з’явився в 1970 році, утримуючи тризуб у руках. У 1998 році логотип клубу знову змінив дизайн: цього разу з нього зникли слова футбольного клубу.

Клубні кольори, форма, емблема[ред. | ред. код]

Манчестер — Википедия

История

Впервые Манчестер упоминается в X веке. Поселение возникло на месте кельтского поселения Мансенион и римского укреплённого лагеря Манкуниум, который был основан в 79 году^[4].

В средних веках — торговый и ремесленный городок.



Отреставрированные ворота крепости Манкуниум	Хлопкопрядильная фабрика в 1820- х годах	Манчестер в 1850-е года

Географическое положение

Расположен у западного склона Пеннинских гор, на реке Эруэлл

Климат Манчестера
Показатель	Янв.	Фев.	Март	Апр.	Май	Июнь	Июль	Авг.	Сен.	Окт.	Нояб.	Дек.	Год
Средний максимум, °C	6,4	6,6	8,9	11,6	15,3	18,2	19,6	19,5	17,0	13,7	9,1	7,1	12,8
Средняя температура, °C	3,8	3,9	5,7	7,9	11,3	14,2	15,8	15,7	13,5	10,6	6,3	4,5	9,4
Средний минимум, °C	1,3	1,2	2,5	4,3	7,3	10,2	12,0	11,9	10,0	7,5	3,6	2,0	6,2
Норма осадков, мм	69	50	61	51	61	67	65	79	74	77	78	78	810
Источник: World Climate

Население

Транспорт

В городе имеется четвёртый по загруженности в стране крупный международный аэропорт.

Образование

Культура

Достопримечательности

Спорт

Манчестерская музыкальная сцена

Центр города в сочельник 2010

В астрономии

Города-побратимы

См. также

Примечания

Литература

Hylton, Stuart. A History of Manchester. — Chichester : Phillimore & Company, 2003. — ISBN 1-86077-240-4.
Stewart С. The stones of Manchester. — L.: Edward Arnold (Publishers) Ltd, 1956.
Manchester and its region. — Manchester, 1962.
Sharp D. Manchester. — L., 1969.

Ссылки

Манчестер — Википедија

Манчестер (енгл. Manchester) је метрополитанска област у Ширем Манчестеру, у Енглеској, са популацијом од 530.300 становника у 2015. години.^[1] Налази се у другом најнасељенијем градском подручју Уједињеног Краљевства, са популацијом од 2,8 милиона становника.^[2] Манчестер покрива Чеширска равница на југу, Пенинске планине на северу и истоку и лук градова са којима формира трајну конурбацију. Локална власт је Савет Манчестер Ситија.

Манчестер је историјски познат као први светски град који је индустријализован и по својој каснијој улози у индустријској револуцији. Град, често називан „главним градом северне Енглеске“^[3]^[4] је уметничко, медијско, високошколско и трговинско средиште, а га неки га сматрају и „другим градом Уједињеног Краљевства“^[5]^[6]

Град Манчестер је метролополитенско подручје (metropolitan borough) са статусом града. Метрополитенско подручје има популацију од 441.200, док шире урбано подручје Манчестера има 2.240.230 становника, што га чини трећим највећим конурбураним подручјем после шире области Лондона и западног Мидлендса.

Манчерстер је такође познат по својим спортским везама, будући да је дом Манчестер јунајтеда и Манчестер ситија, као и да је 2002. године био домаћин XVII игара Комонвелта.

Назив града је из латинског (најме келтског порекла) Mamucium –састављено из mamm – прса а староенглеског ceaster –логор- табор.

Област Манчестер је била настањена још пре него су тамо дошли Стари Римљани.

У средњем веку је овде постојало утврђено насеље. Томас Де Ла Варе је овај посед 1422. године покловио цркви да би ту саградили интернат за монацхе и градњу универзитетског храма. У 14. веку Манчестер постаје трговачки центар за вунене производе и започео је традицију ткања сукна.

Индустријска револуција у 18. веку је релативно мало трговачко насеље претворило у велики индустријски центар. Ту је почео да се гали памук и да се развија ткалачка индустрија. Повећавао се број становника где су људи кретали за новим радним местима у Манчестерској индустрији. Појава прве жељезнице за лични транспорт и изградња првог канала поспешује развој града. На крају захваљујући и имиграцијама Маншетер у 19. веку постаје космополитски град.

Манчестер је у међуратном раздобљу био захваћен кризом које де дотакла пре свега текстилне индустрије. У доба Другог светског рата се у овом граду израђују авиони од којих је најпознатији био бомбардер Авро Ланкастер. Манчестер је од нацистичког бомбардовања које је било често страдао у Другом светском рату.

У годинама 1996. и 2000. Манчестер се кандидовао за одржавање Летњих олимпијских игара.

Према процени, у граду је 2008. живело 395.323 становника.

Клима[уреди | уреди извор]

Клима Манчестера (MAN), елевација: 69 m (226 ft), 1981–2010 нормале, екстреми 1958–2004
Показатељ \ Месец	.Јан.	.Феб.	.Мар.	.Апр.	.Мај.	.Јун.	.Јул.	.Авг.	.Сеп.	.Окт.	.Нов.	.Дец.	.Год.
Апсолутни максимум, °C (°F)	14,3 (57,7)	16,5 (61,7)	21,7 (71,1)	25,1 (77,2)	26,7 (80,1)	31,3 (88,3)	32,2 (90)	33,7 (92,7)	28,4 (83,1)	25,6 (78,1)	17,7 (63,9)	15,1 (59,2)	33,7 (92,7)
Максимум, °C (°F)	7,3 (45,1)	7,6 (45,7)	10,0 (50)	12,6 (54,7)	16,1 (61)	18,6 (65,5)	20,6 (69,1)	20,3 (68,5)	17,6 (63,7)	13,9 (57)	10,0 (50)	7,4 (45,3)	13,5 (56,3)
Просек, °C (°F)	4,5 (40,1)	4,6 (40,3)	6,7 (44,1)	8,8 (47,8)	11,9 (53,4)	14,6 (58,3)	16,6 (61,9)	16,4 (61,5)	14,0 (57,2)	10,7 (51,3)	7,1 (44,8)	4,6 (40,3)	10,0 (50)
Минимум, °C (°F)	1,7 (35,1)	1,6 (34,9)	3,3 (37,9)	4,9 (40,8)	7,7 (45,9)	10,5 (50,9)	12,6 (54,7)	12,4 (54,3)	10,3 (50,5)	7,4 (45,3)	4,2 (39,6)	1,8 (35,2)	6,6 (43,9)
Апсолутни минимум, °C (°F)	−12,0 (10,4)	−13,1 (8,4)	−9,7 (14,5)	−4,9 (23,2)	−1,7 (28,9)	0,8 (33,4)	5,4 (41,7)	3,6 (38,5)	0,8 (33,4)	−4,7 (23,5)	−7,5 (18,5)	−13,5 (7,7)	−13,5 (7,7)
Количина падавина, mm (in)	72,3 (2,846)	51,4 (2,024)	61,2 (2,409)	54,0 (2,126)	56,8 (2,236)	66,1 (2,602)	63,9 (2,516)	77,0 (3,031)	71,5 (2,815)	92,5 (3,642)	81,5 (3,209)	80,7 (3,177)	828,8 (32,63)
Дани са падавинама (≥ 1.0 mm)	13,1	9,7	12,3	11,2	10,4	11,1	10,9	12,0	11,1	13,6	14,1	13,5	142,9
Дани са снегом	6	5	3	2	0	0	0	0	0	0	1	3	20
Релативна влажност, %	87	86	85	85	85	87	88	89	89	89	88	87	88
Сунчани сати — месечни просек	52,5	73,9	99,0	146,9	188,3	172,5	179,7	166,3	131,2	99,3	59,5	47,1	1.416,2
UV индекс	0	1	2	4	5	6	6	5	4	2	1	0	3
Извор #1: Met Office^[8] NOAA (relative humidity and snow days 1961–1990)^[9]
Извор #2: KNMI^[10]^[11] Current Results — Weather and Science ^[12] WeatherAtlas^[13]

^ „UK population estimates”. Office for National Statistics. 2015. Архивирано из оригинала на датум 10. 8. 2014.
^ „Labour Market Profile — Greater Manchester (Met County)”. Office for National Statistics. Приступљено 10. 4. 2018.
^ Manchester Архивирано на сајту Wayback Machine (27. октобар 2006), www.manchester.ac.uk, Manchester University. приступљено 24. октобра 2006.
^ Northern Soul, www.educationuk.org, март 2003. приступљено 24. октобра 2006.
^ «Manchester ‘England’s second city'», Би-Би-Си, 12. септембар 2002, Приступљено 2. маја 2006.
^ «Manchester ‘close to second city'», Би-Би-Си, 29. септембар 2005, Приступљено 2. маја 2006.
↑ ^7,0 ^7,1 World Gazetteer: Die wichtigsten Orte mit Statistiken zu ihrer Bevölkerung, Приступљено 12. 4. 2013.
^ „Manchester 1981-2010 Averages”. Met Office. Приступљено 30. 1. 2016.
^ „Manchester Ringway 1961-1990”. NOAA. Приступљено 30. 1. 2016.
^ „Manchester ringway extreme values”. KNMI. Приступљено 30. 1. 2016.
^ „Manchester ringway 1981-2010 mean extreme values”. KNMI. Приступљено 2. 1. 2018.
^ „Average snowfall over the UK”. Приступљено 3. 6. 2019.
^ „Monthly weather forecast and Climate – Manchester, United Kingdom”. Weather Atlas. Приступљено 24. 9. 2019.

Atkins, Philip (1975). Guide across Manchester. Manchester: Civic Trust for the North West. ISBN 978-0-901347-29-9.
Hands, David; Parker, Sarah (2000). Manchester: A Guide to Recent Architecture. London: Ellipsis Arts. ISBN 978-1-899858-77-4.
Hartwell, Clare (2001). Manchester. Pevsner Architectural Guides. London: Penguin Books. ISBN 978-0-14-071131-8.
Hartwell, Clare; Hyde, Matthew; Pevsner, Nikolaus (2004). Lancashire: Manchester and the South-East. The Buildings of England. New Haven & London: Yale University Press. ISBN 978-0-300-10583-4.
Parkinson-Bailey, John J. (2000). Manchester: an Architectural History. Manchester: Manchester University Press. ISBN 978-0-7190-5606-2.
Robinson, John Martin (1986). The Architecture of Northern England. London: Macmillan. ISBN 978-0-333-37396-5.
Beesley, Ian (1988). Victorian Manchester and Salford. Keele: Ryburn. ISBN 978-1-85331-006-5.
Hylton, Stuart (2003). A History of Manchester. Chichester: Phillimore & Company. ISBN 978-1-86077-240-5.
Kidd, Alan J. (1993). Manchester. Town and City Histories. Keele: Ryburn. ISBN 978-1-85331-016-4.
Mottley, A. L. (2013). A Northern Life. Coventry: Any Subject Books. ISBN 978-1-909392-53-3.
Price, Jane; Stebbing, Ben, ур. (2002). The Mancunian Way. Manchester: Clinamen Press. ISBN 978-1-903083-81-9.
Redhead, Brian (1993). Manchester: a Celebration. London: André Deutsch. ISBN 978-0-233-98816-0.
Schofield, Jonathan (2005). The City Life Guide to Manchester. Manchester: City Life. ISBN 978-0-9549042-2-7.
Worthington, Barry (2011). Discovering Manchester. Ammanford: Sigma Leisure. ISBN 978-1-85058-862-7.
Cantrell, J. A. (1985). James Nasmyth and the Bridgewater Foundry, A study of entrepreneurship in the early engineering industry. Manchester: Manchester University Press. ISBN 978-0-7190-1339-3.
Champion, Sarah (1990). And God Created Manchester. Manchester: Wordsmith. ISBN 978-1-873205-01-3.
Gatenby, Phill (2002). Morrissey’s Manchester: The Essential «Smiths» Tour. Empire Publications. Manchester. ISBN 978-1-901746-28-0.
Haslam, Dave (2000). Manchester, England. New York: Fourth Estate. ISBN 978-1-84115-146-5.
Lee, C. P. (2002). hake, Rattle and Rain: popular music making in Manchester 1955–1995. Ottery St Mary: Hardinge Simpole. ISBN 978-1-84382-049-9.
Lee, C. P. (2004). Like the Night (Revisited): Bob Dylan and the Road to the Manchester Free Trade Hall. London: Helter Skelter Publishing. ISBN 978-1-900924-33-7.
Pearce, Lynne (децембар 2007). „Women writers and the elusive urban sublime: the view from «Manchester, England«”. Contemporary Women’s Writing. 1 (1–2): 192—202. doi:10.1093/cww/vpm014.
Savage, Jon, ур. (1992). The Haçienda Must Be Built. Woodford Green: International Music Publications. ISBN 978-0-86359-857-9.
Inglis, Simon (2004). Played in Manchester. Played in Britain. ISBN 978-1-873592-78-6.
James, Gary (2008). Manchester: a football history. Halifax: James Ward. ISBN 978-0-9558127-0-5.

Манчестер — Википедия. Что такое Манчестер

История

В средних веках — торговый и ремесленный городок.



Отреставрированные ворота крепости Манкуниум	Хлопкопрядильная фабрика в 1820- х годах	Манчестер в 1850-е года

Географическое положение

Расположен у западного склона Пеннинских гор, на реке Эруэлл

Климат Манчестера
Показатель	Янв.	Фев.	Март	Апр.	Май	Июнь	Июль	Авг.	Сен.	Окт.	Нояб.	Дек.	Год
Средний максимум, °C	6,4	6,6	8,9	11,6	15,3	18,2	19,6	19,5	17,0	13,7	9,1	7,1	12,8
Средняя температура, °C	3,8	3,9	5,7	7,9	11,3	14,2	15,8	15,7	13,5	10,6	6,3	4,5	9,4
Средний минимум, °C	1,3	1,2	2,5	4,3	7,3	10,2	12,0	11,9	10,0	7,5	3,6	2,0	6,2
Норма осадков, мм	69	50	61	51	61	67	65	79	74	77	78	78	810
Источник: World Climate

Население

Транспорт

В городе имеется четвёртый по загруженности в стране крупный международный аэропорт.

Образование

Культура

Достопримечательности

Спорт

Манчестерская музыкальная сцена

Центр города в сочельник 2010

В астрономии

Города-побратимы

См. также

Примечания

Литература

Hylton, Stuart. A History of Manchester. — Chichester : Phillimore & Company, 2003. — ISBN 1-86077-240-4.
Stewart С. The stones of Manchester. — L.: Edward Arnold (Publishers) Ltd, 1956.
Manchester and its region. — Manchester, 1962.
Sharp D. Manchester. — L., 1969.

Ссылки

Манчестер Сити — Википеди

Manchester City Football Club , İngiltere’nin Manchester şehrinde kurulmuş futbol kulübü. 1880 yılında St. Mark’s (West Gorton) ismiyle kurulan kulüp, 1887’de Ardwick Association Football Club ve 1894 yılında da Manchester City ismini almıştır. Kulüp, 1923 yılından 2003 yılına kadar iç saha maçlarını Maine Road’da oynamıştır. 2003 год Исе Манчестер Шехир Стадьюмуна ташинмиштыр.

Kulübün en başarılı dönemi, Joe Mercer ve Malcolm Allison’un yönetiminde League Championship, Кубок Англии, Кубок EFL и Avrupa Kupa Galipleri Kupası’nı kazandıkları 1960’ların sonları ve 1970’lerinıdaydaydayday.Kulüp 1981 Финал Кубка Англии kaybettikten sonra, 1998’de İngiliz futbolundaki lig sisteminin üçüncü kademesine düşmesiyle sonuçlanan bir düşüşün içerisine girdi. 2000-й год Премьер-лига statüsüne kavuşan kulüp, 2008 год Абу-Даби Юнайтед Груп tarafından satın alındı ve dünyanın en zenginlerinden biri oldu. 2011 yılından bu yana kulüp, 2012 ve 2014 yıllarında Premier League de dahil olmak üzere altı büyük şampiyonluk elde etti.

Манчестер Сити 2014-15 год, год назад 463.5 milyon avroluk gelir ile futbol dünyasının en zengin altıncı kulübü oldu. ^[3] Kulüp 2016 yılında, 1.92 milyar dolarlık değeri ile Forbes tarafından en değerli altıncı futbol kulübü olarak ilan edildi. ^[4]

2019 yılında; Премьер-лига, Кубок Англии, Lig Kupası ve FA Community Shield olmak üzere tüm ulusal kupaları kazanan ilk ve tek İngiliz kulübüdür.

Сити, 1899’da Второй дивизион şampiyonluunu elde etti ve ilk başarısını kazanarak; İngiliz futbolunun birinci seviyesine yükselme başarısı gösterdi.23 нисана 1904 года Кристал Пэлас’та Болтон Уондерерс’ы 1: 0 йенерек Кубок Англии şampiyonu oldu ve böylece tarihindeki ilk büyük başarısını elde etti. Бир önceki sezonu şampiyon tamamlamış olan City, Кубок Англии ampiyonluu’nun ardından ligde de şampiyon olmaya çok yaklaştı ancak 3 puan farkla ligi ikinci sırada bitirerek double yapırdma kırsatı. Йине де бу başarıya ulaşan иже Manchester kulübü oldu. ^[6] Кубок Англии şampiyonluğunu takip eden sezonda, kulüp içerisinde mali usulsüzlük iddiaları gündeme geldi.1906’da on yedi oyuncu askıya alındı ve sonuçta kaptan Билли Мередит’де дахил олмак üzere birçok kişi Manchester United’a transfer oldu. ^[7] 1920’de Hyde Road’da çıkan yangın stadyumun ana tribününü yok etti. Kulüp 1923’te Moss Side’da inşa edilen Maine Road’a taşındı. ^[8]

1930’lu yıllarda, Манчестер Сити ики ardışık финал Кубка Англии ulaştı. 1934’te Portsmouth’u yenerek kupayı kazanmadan önce 1933’te Everton’a kaybetti. ^[9] Сити, 1934 год Сток Сити иле ойнанан Кубок Англии по футболу, футболу, бир кулубун ич сахадаки ан юксек сейирси рекоруна улашты.Karşılaşmayı 84,569 Город taraftarı takip ederken bu rekor hala İngiltere’de bir kulübün iç sahadaki yakaladığı en yüksek seyirci sayısı olarak geçerliliğini korumaktadır. ^[10] Kulüp, 1937’de ilk kez Первый дивизион şampiyonluğunu kazandı ancak bir sonraki sezon ligde en çok gol atan takım olmasına rağmen küme düştü. ^[11] Йирми йыл сонра, Реви Плани оларак билинен бир тактик системинден ильхам алан Сити, 1955 и 1956да текрар финал Кубка Англии ulaştı; Tıpkı 1930’larda olduğu gibi 1955 finalinde Ньюкасл Юнайтед 3: 1 кайбетти.1956 — Манчестер Сити’нин Бирмингем Сити 3: 1 mağlup ederek şampiyon olduğu 1956 finali, tüm zamanların en ünlü finallerinden biridir. Bu maç, Город kalecisi Bert Trautmann’ın boynunu kırdıktan sonra oynamaya devam etmesiyle hatırlanmaktadır. ^[12]

1963’te Second Division’a düştükten sonra, Ocak 1965’te Swindon Town’a karşı oynanan mücadelede 8,015’lik seyirci katılımıyla kulüp en düşük seyirci sayısı rekorunaı. ^[13] 1965 год Джо Мерсер kulübün teknik direktörlüğüne ve Malcolm Allison ise onunardımcılıına getirildi.Mercer yönetimindeki ilk sezonda City, второй дивизион şampiyonluunu kazanırken, Майк Саммерби ве Колин Белл иль де анласма imzalandı. ^[14] Манчестер Сити ики сезон сезона 1967-68, первый сын хафтасында деплазманда Ньюкасл Юнайтед 4-3 махлуп этти. Yakın komşusu «Манчестер Юнайтед» — это Эвинде «Сандерленд» 2: 1, малуп олунца, «Сити лиги Юнайтед» ики пуан önünde şampiyon tamamladı ve ikinci kez buşarıya ulaşmış oldu. ^[15] Сити, 1969’да Лестер Сити’ы 1: 0 махлуп эдерек FA Cup’ı kazandı.1970-е Исэ Виянада Горник Забже’и 2-1 Йенерек Мачи Казанды ил Кез Аврупа Купа Галиплери Купаси Шампийонлугуна улашты. ^[16] Город aynı sezon lig kupasını da kazandı ve aynı sezonda hem бир Avrupa kupası hem bir yerel kupa kazanan ikinci İngiliz takımı oldu.

Kulüp, 1970’li yıllar boyunca iki kez lig şampiyonlarından bir puan geride kaldı ve 1974 Lig Kupası Finali’ne ulaştı. ^[17] Bu dönemdeki maçlardan biri, 1973-74 sezonunda küme düşme ihtimalinden ötürü kazanmak zorunda oldukları komşu rakipleri Manchester United’a karşı oynanan ligin son maçıydı.Эски Юнайтед оюнкусу Денис Лав’ин, Олд Траффорд’да attı attı gol City’e 1-0’lık galibiyeti getirirken, United ise kesin olarak bir alt lige düştü. ^[18] Kulüp en başarılı döneminin son kupasını ise 1976 год Ньюкасл Юнайтед иле oynadıkları ве 2-1’lik sonuçla şampiyon oldukları lig kupası final maçıyla birlikte kazandı.

Kulübün lig performanceansları.

Uzun bir düşüş dönemini, 1960’ların ve 1970’lerin başarıları izledi. Малкольм Эллисон, 1979 г. ikinci kez teknik direktör olarak kulübe yeniden katıldı.Ancak Steve Daley gibi başarısız transferler sonucunda kulüp çok para harcamıştı. ^[19] Allison’un ardından 1980’li yıllarda kulübü yedi farklı teknik direktör yönetti. Сити, Джон Бонд Йонетиминде 1981 Финал Кубка Англии, Анджак Тоттенхэм Хотспур такимина ики Мачин сонукунда топлам 4-3 махлуп оларак купайы казанамади. Kulüp, 1980’lerde (1983 ve 1987’de) Первый дивизион iki kez düştü ancak 1989’da tekrar üst lige geri döndü. Peter Reid’in yönetimi altında 1991 ve 1992’de ligde beşinci oldu.^[20] Рейд иле birlikte yakalanan bu geçici çıkış, onun ayrılışından sonra yerini düşüşe bıraktı. Город, 1992’de kurulan Premier League’in kurucularındandı. Ancak ilk sezonunda dokuzuncu tamamladıkları ligde, küme düştükleri 1996 yılına kadar sadece üç sezon mücadele edebildiler. Division One’de iki sezon oynayan City, oradan da bir alt lige düştü ve tarihinin en başarısız noktasına ulaştı. Böylece Almanya’nın Magdeburg takımından sonra, bulunduğu ülkenin üçüncü lig kademesinde mücadele eden ikinci Avrupa kupa galipleri şampiyonu oldu.

Küme düşen kulübün yeni başkanı David Bernstein oldu. Бернштейн kulübe sıkı bir mali disiplin politikası uyguladı. ^[21] Сити, сезон 1998-99, технический директор Джо Ройл Йонетиминде, Джиллингхам’а Карши ойнанан финал плей-офф Мюкаделезини пенти vuruşları sonucunda 3: 1 казанарак бир üst lige terfi etti. Бу терфиден сонра Сити, бир сонраки сезон да лиги икинчи сирада тамамлайарак, İngiltere’nin en üst seviyesindeki futbol ligine uzun bir aranın ardından tekrar yükseldi.Fakat Premier League’de uzun bir aranın ardından mücadele ettikleri ilk sezonun sonunda kulüp tekrar küme düştü. Royle’ın yerine teknik direktörlüğe getirilen Кевин Киган, 2001-02 Первый дивизион şampiyonasını kazandırdı ve bu sezonda kulüp kazanılan puan ve bir sezonda attıı gol sayısı ile kulüp kayıtlarına yrmııı. ^[22] 2002-03 сезон Сити’нин Мэн Роуд’даки сын сезонуйду. Ракиби «Манчестер Юнайтед» карши 3: 1 казанарак 13 yıl aranın ardından bir derbi mücadelesinden galip ayrıldı.^[23] Город, 25 yıl içinde ilk kez Avrupa kupalarında oynamaya hak kazandı. 2003-04 сезон öncesinde kulüp yeni inşa edilen Manchester ehir Stadyumu’na taşındı. Город, bu stadyumda oynamaya başladıktan sonraki ilk dört sezonda ligi orta sıralarda bitirdi. Эски İngiltere millî takımı teknik direktörü Sven-Göran Eriksson 2007 yılında kulübün yeni teknik direktörü oldu. Эрикссон, kulüp tarihinde İngiliz ве İskoç millyeti dışındaki bir milliyete sahip ilk teknik direktör oldu. ^[24] City ile güzel bir başlangıç Performansının ardından sezonun ikinci yarısında yaşanan kötü gidişe dur diyemeyen Eriksson, Haziran 2008’de görevden alındı.^[25] Eriksson’un yerine, iki gün sonra 4 Haziran 2008’de Марк Хьюз kulübün yeni teknik direktörü oldu. ^[26]

2008 yılına gelindiğinde kulüp mali açıdan tehlikeli bir konumdaydı. Thaksin Shinawatra, bir yıl önce kulübün denetimini eline aldı fakat politik sıkıntılar sebebiyle mal varlıkları donduruldu. ^[27] Ardından Ağustos 2008’de kulüp Abu Dhabi United Group tarafından satın alındı. Bu satın almanın ardından kulübün yüksek profilli oyuncular için teklif yapacağı söylentileri dolaştı; Kulüp, Brezilya’nın uluslararası oyuncusu Robinho’yu Real Madrid’den 32.5 milyon sterlin ödeyerek satın aldı ve İngiltere transfer rekorunu kırdı. ^[28] Мали сорунлары атлатан ве УЕФА Купасинанда чейрек финал ulaşmayı başaran ekip, ligi ise onuncu sırada tamamlayarak bir sezona göre büyük bir gelişme sağlayamadı. Город, 2009 yaz aylarında transfer harcamalarını daha önce benzeri görülmemiş bir seviyeye çıkardı. Гарет Бэрри, Роке Санта-Крус, Коло Туре, Эммануэль Адебайор, Карлос Тевес ве Джолеон Лескотт için 100 миллионов фунтов стерлингов harcama yaptı. ^[29] Aralık 2009’da, Mark Hughes’in yerine Роберто Манчини teknik direktörlüğe getirildi.^[30] Городской сезон Премьер-лиги beşinci sırada tamamladı ve 2010-11 sezonunda УЕФА Аврупа Лиги’не катылма хакки казанды.

Манчестер Сити, 2011 год УЕФА ampiyonlar Ligi’nde Bayern München karşısında

Sonraki sezonlarda da oyuncu yatırımları devam etti ve sonuçlar oyuncu kalitesinin yükselişiyle eşleşmeye başladı. Город, komşu rakipleri Manchester United’ı yarı finalde eleyerek, otuz yılı aşkın bir sürenin ardından ilk büyük finali olan 2011 FA Cup Finali’ne ulaştı, ^[31] Böylece City, 1975’z ten bu rakaııı bıraktı.1976 Lig Kupası’nı kazanan City, 2011 финал Кубка Англии Stoke City’yi 1: 0 Йенерек Бешинчи Кез Купайы Мюзесине Гётюрду. Айны хафта кулуп, Премьер-лига Тоттенхэм Хотспур’у 1: 0 махлуп эдерек 1968’ден бери илк кез УЕФА Шампийонлар Лигин катылмая хак казанды. ^[32] Город, 2010-11 сезон, сын гюнюнде Арсеналы гериде биракарак Премьер Лиги üçüncü sırada tamamladı ве böylece doğrudan Şampiyonlar Ligi grup aşamasına katılmaya hak kazandı.

Tottenham’ı White Hart Lane’de 5-1, Manchester United’ı ise kendi stadyumunda 6-1 mağlup eden kulüp, 2011-12 sezonunda başarılı bir Performans yakaladı.Якаланан бу başarılı выполняет сезон boyunca sürekli devam etmedi ve City ligin bitimine altı hafta kala ezeli rakibi United’in sekiz puan gerisine düştü. United’ın kalan altı haftada bir tanesi City’e karşı kaybettiği maçta dahil olmak üzere yitirdiği puanlar ile birlikte iki takımda ligin son haftasına aynı puanda girdiler. City, sezonun son maçında küme düşme bölgesinde bulunan Queens Park Rangers karşısında son dakikaya 2-1 mağlup girerken, uzatma dakikaların da bulduğu 2 golle maçı 3-2 kazandı ve 44 yıl kezduşde il.1992 yılındaki kuruluşundan bu yana ise Premier League’i kazanma başarısı gösteren beşinci takım oldu. Bu karşılaşma, başta İngiltere merkezli olmak üzere dünyadaki birçok medya kaynağı tarafından Premier League tarihinin en heyecanlı anı olarak açıklandı. ^[33] ^[34] Ayrıca bu karşılaşmada mücadele eden QPR oyuncusu Joey Barton, oyunda kaldığı toplam 15 dakikalık sürede üç farklı oyuncuya yaptığı kural oyıııı^[35]

2013 yılında Манчестер Сити

City, bir sonraki sezonda ampiyonlar Ligi’nde grup aşamasında elendi ve son üç sezonda oynadığı ikinci Финал Кубка Англии Wigan Athletic’e 1-0 mağlup oldu. ^[36] Mancini, kulübün sezon sonu hedeflerine ulaşamadığı gerekçesiyle görevinden alındı, ^[37] ancak BBC Spor Editörü David Bond, Mancini’nin kötü iletişiminre yöşönın^[38] Mancini’nin yerine Şilili Manuel Pellegrini göreve getirildi. ^[39] Город Пеллегрини йонетиминдеки и др. Сезонда, лиг купасины казанды ^[40] ве сезонун сын гюнюнде Премьер-лиги şampiyonluunu elde etti. ^[41]

S1 = Futbol ligi sisteminin 1. seviyesi; S2 = Futbol ligi sisteminin 2. seviyesi; S3 = Futbol ligi sisteminin 3. seviyesi.

Манчестер Сити’нин iç saha renkleri gökyüzü mavisi ve beyazdır. Geleneksel dış saha forma renkleri ise ya kahverengi ya da (1960’lardan itibaren) kırmızı ve siyah olmuştur; Анчак сын Йылларда Пек Чок Фарклы Ренк Кулланилмиштыр.Kulübün iç saha renklerinin kökenleri belli değildir ancak 1892’den bu yana mavi rengi kullanmış olduğuna dair kanıtlar vardır. 1940’larda yayınlanan Знаменитые футбольные клубы — Manchester City isimli bir kitapçıkta, West Gorton’un (St. ^[42] Seyrek kullanılan kırmızı ve siyah renklerin, eski teknik direktörardımcısı Malcolm Allison’un AC Milan’ın renklerini benimsemenin City’e ilham vereceğine ve başarı getirecemiine inanmasüryleşi^[43] Allison’un teorisi işe yaradı; City, kulübün gökyüzü mavisi renkli forması yerine kırmızı ve siyah çizgilere sahip formasıyla çıktığı Финал Кубка Англии 1969 года, финал Кубка футбольной лиги 1970 года и финал Кубка футбольной лиги УЕФА 1970 года Купа Галиплери Купаси Finali’ni kazandı.

Cty, 2016 yılında kullandığı şu anki armasından hariç daha önce üç arma daha kullanmıştır. 1970 yılında tanıtılan ilki, 1960’lı yılların ortalarından bu yana resmi kulüp dokümantasyonunda kullanılan tasarımlara dayanıyordu. 1965 ве 1997 год yılları arasında City, mevcut armayla aynı görünümde iki yuvarlak halka arasında kulübün adının yazılı olduğu dairesel şekle sahip bir arma kullandı.Манчестер Сити büyük kupa finallerinde mücadele ederken ее zaman kullandığı armayı kullanılmamıştır. Bunun yerine, Манчестер Kenti’ni temsil eden özel bir armayı kullanmıştır (герб Манчестера). Бу uygulama, oyuncuların formarında herhangi бир armayı taşımadıını göstermek için kulüp tarihi boyunca devam etti. ^[44] Город, Финал Кубка Англии 2011 года, ее zamanki olağan kulüp armasını kullandı. Büyük finallerde kullanılan Манчестер şehrini temsil eden özel arma ise, futbolcuların formarındaki sırt numalarının içerisine monokrom logo olarak dahil edilmiştir.^[45]

Город, önceki armanın kulüp adına tescillenmesi uygunsuz olduğu için 1997 yılında yeni bir kulüp arması tasarımını kabul etti. En tepede üç yıldızın yer aldığı ve onun hemen altında bir altın kartalın olduğu armada, 1970’li yıllarda kullanılan eski armalarda olduğu gibi gemi ve üç diagonal çizgi de yerini korumuştur. Bunların arasında ise kulübün kısaltması M.C.F.C. armanın tam ortasında yer almıştır. Kartal, Manchester şehrinin eski hanedan sembolüdür; 1958 yılında kentin rozetine gelişen havacılık endüstrisini temsil eden altın bir kartal sembolü eklendi (ancak kaldırıldı).Armanın üst yarısında Manchester Gemi Kanalı’nı temsil eden bir gemi yer alırken, alt yarısında ise şehirde bulunan Irwell, Irk ve Medlock nehirlerini simgeleyen üç diyagonal şerit bulunmaktaydı. Armanın en alt kısmında Türkçesi Savaşta gurur anlamına gelen, Latince Superbia в Proelio sloganı yer almaktaydı.

15 Ekim 2015’te, 1997 yılındaki rozetin tasarımıyla ilgili taraftarların yıllarca eleştirilerini takiben, ^[46] kulüp yeni bir arma tasarımı sunmak istediğini açıkladı.^[46] Görüşmeler sonrasında kulüp, Kasım 2015’ün sonlarında mevcut kulübün armasının daha eski amblemlere benzeyen, dairesel şekle sahip yeni bir tasarımla değiştirileceğini duyurdu. ^[47] Yeni tasarlanan amblem 22 Aralık 2015’te tescillendi. 26 Aralık 2015 tarihinde yapılacak tanıtımdan iki gün önce yeni tasarlanan arma sızdırıldı. ^[48] Tasarım, 26 Aralık 2015’te iç sahada Sunderland ile oynanan maç öncesinde tanıtıldı. ^[49]

[değiştir | kaynağı değiştir]

Manchester City’nin forma göğüs спонсора 2009 yılından beri Etihad Airways’tir.Forma üreticisi ise 2013 yılından bu yana Nike’tır.

Önceki Sponorlar ve üreticileri ise şu şekildedir:

Йыллар	Forma üreticisi	Йыллар	Forma спонсору
1974–1997	Umbro	1982-1984 гг.	Saab
1997–1999	Каппа	1984-87	Philips
1999-2003 гг.	Le Coq Sportif	1987–1999	Брат
2003-2007 гг.	Reebok	1999-2002 гг.	Eidos
2007-2009 гг.	Le Coq Sportif	2002-2004 гг.	Первый совет
2009-2013 гг.	Umbro	2004-2007 гг.	Thomas Cook

Kadro [değiştir | kaynağı değiştir]

5 Austos 2019 itibarıyla ‘ ^[50]

Emekliliğe ayrılan numara [değiştir | kaynağı değiştir]

№		Мевки	Futbolcu
23		ОС	Marc-Vivien Foé — (2002-03) ölümünden sonra onurlandırmak için.

2003 yılından bu yana Manchester City, 23 numaralı formanın takımda kullanılmasına müsaade etmedi. Марк-Вивьен Фоэ, Lyon’dan kiralık olarak City’de forma giydiği dönemde, 2003 Konfederasyonlar Kupası’nda Kamerun millî futbol takımı formasıyla Kolombiya karşılaşmasının 71. dakikasında yereyi ^[53]

Yılın Oyuncusu [değiştir | kaynağı değiştir]

Yönetim kurulu [deiştir | kaynağı değiştir]

Teknik ekip [deiştir | kaynağı değiştir]

.
Футбольный клуб Манчестер сити — Википедия, свободная энциклопедия
Википедия «Манчестер сити футбольный клуб».
Busca Manchester City Football Club и другие проекты Википедии:
Wikcionario (diccionario)
Wikilibros (обучающие / руководства)
Викицитатник (цитаты)
Wikisource (biblioteca)
Викинотики (нотиции)
Wikiversidad (Contenido académico)
Commons (изображения и мультимедиа)
Wikiviajes (viajes)
Викиданные (данные)
Викивиды (особые виды)
Comprueba si имеет escrito el nombre del artículo de forma correa, y que Wikipedia es el lugar donde debería estar la información que buscas.Si el título es righto, a la derecha figuran otros proyectos Wikimedia donde quizás podrías encontrarla.
Буска «Манчестер сити футбольный клуб» в тексте страницы Википедии, которая существует.
Проконсультируйтесь по списку произведений искусства на «Футбольный клуб Манчестер Сити».
Busca las páginas de Wikipedia que tienen объединяет «футбольный клуб Манчестер Сити».
Si ya habías creado la página con este nombre, limpia la caché de tu navegador.
También puede que la página que buscas haya sido borrada.
Si el artículo incluso así no existe:
Crea el artículo utilizando nuestro asistente o solicita su creación.
Puedes traducir este artículo de otras Wikipedias.
En Wikipedia únicamente pueden include enciclopédicos y que tengan derechos de autor Compatibles con la Licencia Creative Commons Compartir-Igual 3.0. Никаких текстовых текстов, которые не используются в веб-сайтах, и не предусмотрены специальные условия.
Ten en cuenta también que:
Artículos vacíos o con información minima serán borrados —véase «Википедия: Esbozo» -.
Artículos de publicidad y autopromoción serán borrados —véase «Википедия: Lo que Wikipedia no es» -.
.
Манчестер Сити — Википедия
Торговый центр в Англии, Манчестер Сити. Для «Манчестер Сити», как Манчестер Сити WFC.
Manchester City FC
Fotbollsklubb
Grundinformation
Grundad 1880 ^[1] (140 år седан)
Manchesständ Club ^[2]
Tidigare namn St.Маркс (Вест Гортон) (1880–1884)
Гортон, AFC (1884–1887)
Ардвик, AFC (1887–1894) ^[1]
Смекнамн City , The Citizens , The Sky Блюз , Блюз
Серия Премьер-лига
Орт Манчестер, Англия, Сторбританниен
Хеммаарена Городской стадион Манчестера (Стадион Этихад)
(55 017) )
Klubbfärg (er)
Pensionerade tröjnummer 23 ^[3]
Nyckelpersoner
Ägare City Football Group (100 %ran10) Халдун Аль Мубарак ^[4]
VD Ферран Сориано ^[4]
Tränare Pep Guardiola ^[5]
Ass.tränare Брайан Кидд
Xabier Mancisidor ^[5]
Lagkapten David Silva
Ass. lagkapten Fernandinho
Matchställ
Meriter
Engelska ligamästare 6 (1937, 1968, 2012, 2014, 2018, 2019) ^[1]
FA-cupmästare 6 (1904, 1934, 1956, 1969 , 2011, 2019) ^[1]
Engelska ligacupmästare 7 (1970, 1976, 2014, 2016, 2018, 2019, 2020) ^[1]
Community Shield-mästare 6 (1937, 1968, 1972, 2012, 2018, 2019)
Cupvinnarcupmästare 1 (1970) ^[1]
Övrigt
Supporterklubb (ar) Manchester City F.C. Клуб сторонников ^[6]
Webbplats mcfc.co.uk
«Манчестер Сити» является профессиональным футбольным клубом «Манчестер Сити» в Премьер-лиге.
Klubben grundades 1880 сом Сан-Марко (Вест-Гортон) . 1884 bytte klubben namn до Gorton AFC , 1887 до Ardwick AFC och 1894 fick klubben sitt nuvarande namn.
Sedan 2003 Spelar Manchester City sina hemmamatcher på City of Manchester Stadium (Etihad Stadium).С 1897 по 1923 год работал на Гайд-роуд и с 1923 по 2003 год, в клубе Maine Road.
Forbes ранг в мае 2015 года, когда вы заплатите за деньги в Европе, до 1375 миллионов долларов. ^[7]
Место для хранения танков на старте футбольного клуба и слота на 1800 лет в церкви Св. Марка, в Кирке в Западном Гортоне в Манчестере. 1880 grundades St. Mark’s, som klubben först kom att heta. Анна Кунелл вар ан ав grundarna av fotbollsklubben.Hon föddes 1855 och hennes far Arthur Coonell jobbade som kyrkoherde i St. Mark’s 1865. Det var mycket arbetslöshet och fattigdom i området. Артур försökte hjälpa de fattiga så mycket som han kunde så i januari 1879 öppnade han ett gatukök, där han delade ut soppa till de fattiga. När Анна blev vuxen började hon också inviber sig i samhällsarbete. Det rådde mycket etniska och Religiösa konflikter i området och det var regelbundet bråk mellan de olika grupperna. Западный Гортон вар этт омраде дэр дет родде трэнгсел, мисар оч дет вар дэлига фёрхолланден меллан фаттига оч рика.Анна руководила проблемой, связанной с сомнением в одном месте, и под ним. Hon ville ge de lokala männen något att göra för att hålla dem borta from problem och särskilt from puben. Hon trodde att bildandet av en fotbollsklubb skulle bidra till att förbättra gemenskapen och minska problems. Медицинская помощь Уильяма Бистоу и Томаса Гудбеера из Brooks Union Ironworks, grundade hon en rad klubbar. Hon tros vara den enda kvinnan i världen som har grundat en fotbollsklubb. Det var så St.Grundades Марка.
1884 bytte klubben namn до Gorton AFC и 1887 до Ardwick AFC. 1892 год Ардвик с ипподромом Второй дивизион Футбольной лиги и его новости о клубе с новым именем.
Klubbens ligaplaceringar from och med 1892.
1904 vann klubben sin första stora titel och det var i FA-cupen. Därmed var klubben först i Manchester att vinna en stor title. 1934 год. Upprepade klubben bedriften.
1937 vann City ligan för första gången, vilket klubben följde upp med att trilla ur högsta Divisionen året efter.City är den enda mästarklubben i England som har «lyckats» med det.
1956 vann man FA-cupen på nytt.
Med spelare som Neil Young och Mike Summerbee vann City ligan 1968, FA-cupen 1969 och Cupvinnarcupen 1970.
1998 nådde klubben ett lågvattenmärke när man flyttades ned till den tredje högsta nivån i engelsk ligafotboll, som då hette Division Two, för första gången i klubens history. Redan året efter gick man dock upp igen, men först efter stor dramatik. I den avgörande kvalmatchen mot Gillingham gjorde Paul Dickov 2-2 i 95: e minuten och City vann efter straffar.Målet räddade troligtvis klubbens существует.
När Thaksin Shinawatra var premiärminister в Таиланде försökte han köpa en Majoritet в «Фулхэме» и «Ливерпуле», мужчины ошибаются. Efter att han avsatts genom en statskupp skiftade han dock fokus och lyckades den 21 juni 2007 köpa in sig i Manchester City. День 6 июля Samma år hade han övertagit 75% av aktierna i klubben och övertog då ordförandeskapet. Målsättningen med klubbköpet var att göra City до Englands bästa klubb genom spektakulära spelarköp.Till tränare handplockades Свен-Йоран Эрикссон. Ett par thailändska spelare skulle få chansen i laget och city besökte Thailand for uppvisningsmatcher. Trots att City säsongen 2007/2008 gjorde sin bästa säsong på många år tröt Shinawatras tålamod då titlarna uteblev; Eriksson принимает участие в сделке после наступления дня и 1 сентября 2008 года, когда участники получают 90% от клубов до ADUG (Abu Dhabi United Group), а также получают необходимую инвестиционную базу для поиска и распространения информации о новых компаниях.Shinawatra hade på grund av korruptionsanklagelser i hemlandet fått större delen av sina tillgångar frysta och saknade nu resurser att satsa stora pengar i klubben.
«Манчестер Сити» был первым игроком, который играл в «Манчестер Юнайтед». ADUG: s övertagande av klubben innebar emellertid att Manchester City utan konkurrens hade den rikaste ägaren i världen. ADUG: s tillgångar beräknades vara minst tio gånger större (uppemot fyra biljoner kr) än multimiljardären Роман Абрамовитс som ägde Chelsea.Абу-Даби Юнайтед Груп, открытая по заказу от ADIA (Управление по инвестициям Абу-Даби), имеет постоянный инвестиционный фонд от международного инвестиционного фонда от Федерального арабского инвестиционного агентства (Förenade Arabemiratens oljeinkomster).
Абу-Даби, специалист по объединенным группам, доктор Сулейман Аль-Фахим, главный герой, известный как «Манчестер Сити, Манчестер Сити, пока еще не превзошел все ожидания». Redan samma dag som man köpte klubben värvade man Robinho from Real Madrid for 32 miljoner pund, cirka 380 miljoner kr, trots att Chelsea trodde sig ha en överenskommelse med Real Madrid klar.
Det arabiska investmentbolagets övertagande av Manchester City väckte skepsis och även oro bland många fotbollsvänner världen över. En del menade att det var en fara för fotbollen när allt fler klubbar, framförallt i Premier League, togs över av ägare med i stort set obegränsade resurser. Skeptikerna menade до Exepel Att konkurrenskraften mellan klubbarna urholkades totalt då klubbar som saknade dylika ägare aldrig kom att ha en chans på transfermarknaden gentemot klubbar som ägdes av multimiljardärer eller fall i Manchester Citys.Вы можете увидеть его сейчас в Манчестер Сити с его масклером на transfermarknaden när intens Abramovitj var beredd att matcha Citys bud på Robinho.
Klubben tog sin första title under de nya ägarna när man vann FA-cupen 2011.
Сезон 2011/2012 Lyckades City vinna Premier League for första gången på 44 €. Avgörandet kom i sista omgången då City toppade ligan på samma poäng som, men med bättre målskillnad än, lokalkonkurrenten United. Если вы любите Куинз Парк Рейнджерс (QPR), это может быть связано с тем, что команда «Юнайтед Хэде» и «Сандерленд», если вы хотите, чтобы найти подходящие места для поиска, чтобы узнать больше.Нэр Юнайтед говорит о том, что он может пройти матч, и о матчах Citys больше, чем когда-либо, между 44 и болельщиками и клубами, которые могут быть названы в течение длительного периода времени под 1–2. 2–2 через ник за часом от Эдина Дзеко через минуту после полного завершения работы с аргентинским Серхио Агуэросом за 3,5 минуты в другое время, чтобы открыть город, титульный и другой город, на втором месте, где находится стадион в Манге. Сценарий, посвященный тому, как это сделать, был запущен для города — 1968 год. Даже в одном городе и в United På Samma Poäng inför slutomgången, и даже в одном месте United Sunderland, в одном месте на локонкурсах.
Я май 2013 г. продолжал играть в большую часть футбольного клуба Major League Soccer (MLS), New York City FC. Basebollklubben New York Yankees маловажно. ^[8]
Säsongen 2013/2014 vann klubben Premier League for Andra Gången på tre år. Ливерпуль уже сейчас, когда у него был новый седан 1990 года, люди в нем не сидят на месте, но с 3: 0 до 3: 3 в Crystal Palace ^[9] и в Манчестер Сити, как и в Aston Villa. ом Ливерпуль.^[10] Genom vinst med 2-0 i sista omgången mot West Ham säkrades ligasegern. ^[11]
Spelartrupp [редигера | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 16 августа 2020 г. ^[12]
Nyförvärv / förluster 2020/21 [redigera | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 16 августа 2020 г.
В:
Ут:
Utlånade spelare [redigera | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 28 августа 2020 г. ^[12]
Andra spelare med A-lagsmatcher [redigera | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 28 августа 2020 г. ^[12]
Tränare [редигера | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 30 января 2020 г. ^[5]
Pensionerade nummer [redigera | redigera wikitext]
Утвеклингслаг [редигера | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 11 февраля 2020 г. ^[13]
Utlånade spelare [redigera | redigera wikitext]
Дата последнего обновления: 11 февраля 2020 г.
№ Земля Поз Намн
29
.
Манчестер Сити ФК. — Википедия, вольна энциклопедия
Z Wikipedii, wolnej encyklopedii
Przejd do nawigacji Przejd do wyszukiwania W Wikipedii nie ma jeszcze artykułu o takiej nazwie. Możesz:
utworzyć go ,
zaproponować, eby inni go napisali,
poszukać tekstu «Manchester city f.c.» w artykułach,
poszukać strony o tym tytule na jednym z siostrzanych projektów Википедия:
Commons Wikiźródła Wikisłownik Wikicytaty Wikibooks Wikinews
Ródło: „https: // pl.wikipedia.org/wiki/Manchester_city_f.c ». .
No related posts.

	Wikcionario (diccionario)
	Wikilibros (обучающие / руководства)
	Викицитатник (цитаты)
	Wikisource (biblioteca)
	Викинотики (нотиции)
	Wikiversidad (Contenido académico)
	Commons (изображения и мультимедиа)
	Wikiviajes (viajes)
	Викиданные (данные)
	Викивиды (особые виды)

Grundinformation
Manchester City FC
Fotbollsklubb

Grundad	1880 ^[1] (140 år седан)
Manchesständ Club ^[2]
Tidigare namn	St.Маркс (Вест Гортон) (1880–1884) Гортон, AFC (1884–1887) Ардвик, AFC (1887–1894) ^[1]
Смекнамн	City , The Citizens , The Sky Блюз , Блюз
Серия	Премьер-лига
Орт	Манчестер, Англия, Сторбританниен
Хеммаарена	Городской стадион Манчестера (Стадион Этихад) (55 017) )
Klubbfärg (er)
Pensionerade tröjnummer	23 ^[3]
Nyckelpersoner
Ägare	City Football Group (100 %ran10)	Халдун Аль Мубарак ^[4]
VD	Ферран Сориано ^[4]
Tränare	Pep Guardiola ^[5]
Ass.tränare	Брайан Кидд Xabier Mancisidor ^[5]
Lagkapten	David Silva
Ass. lagkapten	Fernandinho
Matchställ

Meriter
Engelska ligamästare	6 (1937, 1968, 2012, 2014, 2018, 2019) ^[1]
FA-cupmästare	6 (1904, 1934, 1956, 1969 , 2011, 2019) ^[1]
Engelska ligacupmästare	7 (1970, 1976, 2014, 2016, 2018, 2019, 2020) ^[1]
Community Shield-mästare	6 (1937, 1968, 1972, 2012, 2018, 2019)
Cupvinnarcupmästare	1 (1970) ^[1]
Övrigt
Supporterklubb (ar)	Manchester City F.C. Клуб сторонников ^[6]
Webbplats	mcfc.co.uk

Манчестер город википедия: Манчестер — Википедия

Манчестер — Википедия

История

Географическое положение

Население

Транспорт

Образование

Культура

Достопримечательности

Спорт

Манчестерская музыкальная сцена

В астрономии

Города-побратимы

См. также

Примечания

Литература

Ссылки

Манчестер Википедия

Манчестер Сіті — Вікіпедія

Керівництво[11][ред. | ред. код]

Тренери [12][ред. | ред. код]

Національні[ред. | ред. код]

Міжнародні[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Манчестер Юнайтед — Вікіпедія

Ранні роки (1878—1945)[ред. | ред. код]

Роки з Басбі (1945—1969)[ред. | ред. код]

1969—1986[ред. | ред. код]

Ера Фергюсона (1986—2013)[ред. | ред. код]

2013—2016[ред. | ред. код]

Тренерство Луї ван Гала[ред. | ред. код]

Тренерство Жозе Моурінью[ред. | ред. код]

Клубні кольори, форма, емблема[ред. | ред. код]

Манчестер — Википедия

История

Географическое положение

Население

Транспорт

Образование

Культура

Достопримечательности

Спорт

Манчестерская музыкальная сцена

В астрономии

Города-побратимы

См. также

Примечания

Литература

Ссылки

Манчестер — Википедија

Клима[уреди | уреди извор]

Манчестер — Википедия. Что такое Манчестер

История

Географическое положение

Население

Транспорт

Образование

Культура

Достопримечательности

Спорт

Манчестерская музыкальная сцена

В астрономии

Города-побратимы

См. также

Примечания

Литература

Ссылки

Манчестер Сити — Википеди

[değiştir | kaynağı değiştir]

Kadro [değiştir | kaynağı değiştir]

Emekliliğe ayrılan numara [değiştir | kaynağı değiştir]

Yılın Oyuncusu [değiştir | kaynağı değiştir]

Yönetim kurulu [deiştir | kaynağı değiştir]

Teknik ekip [deiştir | kaynağı değiştir]

Футбольный клуб Манчестер сити — Википедия, свободная энциклопедия

Манчестер Сити — Википедия

Spelartrupp [редигера | redigera wikitext]

Nyförvärv / förluster 2020/21 [redigera | redigera wikitext]

Utlånade spelare [redigera | redigera wikitext]

Керівництво^[11][ред. | ред. код]

Тренери ^[12][ред. | ред. код]