Екстремальний туризм: Неприпустима назва — Вікіпедія

ЗМІСТ: Введення — Екстремальний туризм

Введення
Відпочинок — процес відновлення розумової та фізичної працездатності, що протікає в умовах припинення діяльності, що викликала стомлення. Розрізняють пасивний та активний відпочинок. Пасивний відпочинок передбачає припинення попередньої діяльності та повний фізичний спокій організму, активний відпочинок — переключення активності організму на інший вид діяльності.

Відпочинок є одним з істотних умов збереження і зміцнення здоров’я, підтримки високої працездатності та досягнення активного довголіття. Повноцінний відпочинок є невід’ємною рисою здорового способу життя і забезпечується за рахунок раціональної організації вільного часу, а також спеціальних відновлювальних заходів, які включаються в режим трудової діяльності. Відновленню працездатності допомагає відпочинок на курортах, у будинках відпочинку і т.п. Одним з поширених видів відпочинку є туризм.

Туризм (французьке tourisme, від tour — прогулянка, поїздка), подорож (поїздка, похід) у вільний час. Туризм — найбільш ефективний засіб задоволення рекреаційних потреб, оскільки він поєднує різні види рекреаційної діяльності — оздоровлення, пізнання, відновлення продуктивних сил людини. Туризм — складова частина охорони здоров’я, фізичної культури, засіб духовного, культурного і соціального розвитку особистості.

У наш час практично кожна людина може побувати в будь-якій точці земної кулі: літак, потяг, автомобіль, швидкохідний морський лайнер доставляє вас куди завгодно. Але деякі вибирають інший спосіб пересування та відпочинку.

Школою виживання в екстремальних умовах автономного існування є екстремальний туризм. Існує багато організацій, які займаються туризмом, але їх діяльність ніяк не може бути пов’язана з підготовкою до екстремальних ситуацій. Яким же чином екстремальний туризм є школою виживання? Чим він так притягує?

Сприятливий результат автономного існування залежить від багатьох факторів, але основний з них — міцні знання з різних галузей. Бажано не просто знати, як поводитися в тій чи іншій ситуації, а й вміти це робити, бо, коли становище стає загрозливим, пізно починати вчитися.

Екстремальний туризм — спорт мужніх людей. Долаючи труднощі, вони загартовують свій характер; беручи участь в експедиціях у важкодоступні місця Землі, доводять невичерпні можливості людини. Для прихильників екстремального туризму будинок — вся наша прекрасна планета, яку вони вчаться розуміти і з якою намагаються знайти спільну мову.

Екстрім — це зовсім не спорт, це задоволення і здоров’я, цікаве проведення часу, де ніхто не вимагає кінських навантажень заради нагород і титулів. Це спосіб мислення, існування, спосіб життя!

За словами одного з мандрівників, екстремальний туризм — це верхня планка туризму взагалі. Коли вже багато чого досяг у подоланні труднощів і небезпек, що підстерігають на перевалах і перекатах, з’являється відчуття, що — все-таки чогось не вистачає. І це значить, що прийшов час переступити якусь межу. Ту межу, яка розділяє просто туризм, як вид відпочинку, і повні ризику небезпечні подорожі. Про цих сміливців і безумців можна сказати, що ризик — це їхнє ремесло, балансування на межі неможливого — їх стиль життя, їх покликання, те, без чого вони не мислять своє існування. І дуже важливо, щоб їх праця, їх ризик, їх прагнення досягти вершини, перемогти стихії (будь то величні, що втрачаються в тумані вершини, що дрейфують льоди, або безкрайні снігові простори) — стало надбанням не тільки професіоналів, а й простих людей. Тому що будь-який, хто хоч раз побував в горах, або брав участь у сплаві по бурхливій річці, той ніколи не забуде побаченого і пережитого.

I. Класифікація видів туризму
1.1. Види туризму
За існуючою в світовій практиці оцінці масштабів туристського руху, до туристів «відносять всіх осіб, які тимчасово і добровільно змінили місце проживання з будь-якою метою, крім діяльності, що винагороджується в місці тимчасового проживання». Осіб, перебувають у вільний час в будь-якій місцевості менше 24 год, вважають екскурсантами. Подорожі в межах своєї країни об’єднуються поняттям «внутрішній (національний) туризм», а за її межами — «іноземний туризм». За даними міжнародних офіційних туристських організацій, у 2000-2001 рр.. від загальної кількості 1100-13000 млн. туристів в світі 75-80% припадає на внутрішній туризм.

За формою і змістом туризм різноманітний: прогулянки, походи, екскурсії, табори, зльоти та ін

Залежно від мети подорожей туризм поділяється на:

• 
  пізнавальний (екскурсійний) — відвідування чим-небудь привабливих місць, огляд культурних, історичних, природних пам’яток;
  
• 
  спортивний туризм — участь у спортивних заходах;
  
• 
  аматорський — полювання, рибальство та інше;
  
• 
  приміський туризм — масові короткострокові виїзди великих колективів, окремих груп і осіб за місто, у тому числі в спеціальні зони відпочинку;
  
• 
  з соціальними цілями — участь у громадських заходах;
  
• 
  діловий — відвідування об’єктів, що становлять професійний інтерес;
  
• 
  релігійний — відвідування «святих».
  

У міжнародній статистиці туристичні поїздки на курорти, в дачні місцевості до родичів, знайомих, на ярмарки, конгреси також прийнято вважати туристськими. Турист, як правило, переслідує кілька цілей (наприклад, поїздку на курорт і огляд визначних пам’яток), в яких домінуюча мета обумовлює туристський маршрут, час року, тривалість подорожі, спосіб пересування, тип тимчасового житла (готель, туристська база, намет), з групою або індивідуально, з сім’єю, з власним туристським спорядженням, на принципах самообслуговування. Мета та умови подорожі, у свою чергу, визначаються матеріальними можливостями туриста, станом його здоров’я, віком, професією, культурним рівнем і ін, а також матеріально-технічною базою туризму і соціальною підтримкою (виплати і дотації з громадських і приватних фондів, різні пільги туристам і туристським організаціям).

Прийнято розрізняти туризм організований — подорож за програмою, наміченої туристським установою, з наданням комплексу послуг, і неорганізований, так званий самодіяльний, — подорож за планом, розробленим самим туристом, з більш-менш значною часткою самообслуговування.

Екскурсія — це колективне відвідування певних об’єктів з пізнавальною або науковою метою. Екскурсії також мають на меті розширення світогляду, загального культурного розвитку людини.

Туристична експедиція являє собою організоване багатоденну подорож в малодосліджений район, яке здійснюється із спеціальними дослідницькими цілями.

Найдоступнішою і масовою формою туризму є походи.

Туристичний похід-це подорож з активним способом пересування у віддалених від місця проживання районах, що здійснюється з освітньою, оздоровчої, спортивної, дослідницькою метою.

Залежно від цілей походи можуть бути пізнавальною, оздоровчої, спортивної спрямованості.

Пізнавальні походи спрямовані на вивчення свого краю (району, області): рельєфу, клімату, господарства. Оздоровчі походи сприяють загартовуванню організму, розвитку і вдосконаленню рухових якостей, підвищують працездатність, служать прекрасною формою активного відпочинку, значення якого величезна. Спортивні походи покращують фізичну підготовленість, сприяють фізичному вдосконаленню.
1.2. Ознаки сегментації та основні сегменти туристичного ринку.
Саме метою подорожі визначається вид туризму. Розрізняють такі види туризму:

• 
  маршрутно-пізнавальний;
  
• 
  спортивно-оздоровчий;
  
• 
  діловий і конгрес-туризм;
  
• 
  курортний, лікувальний;
  
• 
  фестивальний;
  
• 
  мисливський;
  
• 
  екологічний;
  
• 
  шоп-туризм;
  
• 
  релігійний;
  
• 
  навчальний;
  
• 
  етнічний і ін
  

• S-тип (нім. Sonne, Sand, See — «сонце, піщаний пляж, море») — типовий відпускник. Що вважає за краще пасивний відпочинок на морських курортах, спокій і комфорт, уникає суєти на відпочинку, але вітає контакти з приємними людьми.

• F-тип (нім. fernr-und flirtorientierter, Eriebnisurlauber — «відпускник, що віддає перевагу поїздки на далекі відстані і флірт») — турист, що віддає перевагу поїздки на далекі відстані, калейдоскоп вражень і флірт. Він буде проводити свою відпустку тільки там, де щось відбувається, так як «повільне прожарювання на пляжі в колі сім’ї або поодинці не для нього; кредо такого туриста -» суспільство, задоволення, зміна вражень «.

• W-1-тип (нім. wald-und wanderorientiert — «любитель лісових прогулянок і походів») — відпускник, що віддає перевагу активний відпочинок, піші походи тощо Фізична активність на свіжому повітрі незалежно від погоди — ось його кредо. На відпочинку прагне до підтримки гарної фізичної форми, але професійно спортом не займається.

• W-2-тип — швидше спортсмен, ніж любитель. Витримує тривалі і високі, аж до екстремальних, навантаження. При виборі туру і турцентру домінує такий критерій, як «наявність умов для занять хобі». Такі критерії вибору, як «ландшафт, культура, історія» — вторинні (наприклад, пристрасний альпініст, льотчик-аматор і т.д.).

• А-тип (нім. Abenteur — «пригода») — любитель пригод. Ризик, нові відчуття, випробування своїх сил у несподіваних ситуаціях, небезпека — ось те, що визначає вибір мети подорожі у даного типу туриста.

• В-тип (нім. Bildung-und Besichtigung — «освіта і огляд визначних пам’яток») — допитливі туристи. Дана група поділяється на три підгрупи: а) «експерти», що колекціонують відвідувані ними визначні пам’ятки, б) «емоційні любителі культури і природи», в) «фахівці», які поглиблюють свої знання в певних галузях культури, історії, мистецтва і т.д .

Таким чином, здійснюючи сегментацію, туристичні фірми виявляють групи клієнтів, об’єднані за тими чи іншими ознаками. Кожному з ринкових сегментів має відповідати специфічне туристське пропозицію. Такий підхід дозволяє не тільки задовольнити наявний попит, а й формувати його. Утворені за допомогою різних сегментационной змінних ринкові сегменти повинні бути досліджені для виявлення найбільш підходящих для них туристських підприємств. Отже, за процесом сегментації йде етап відбору цільового ринку. Класифікація в туризмі позначає виявлення його окремих форм і видів залежно від основного показника — критерію. Як всяка інша класифікація, класифікація видів туризму допомагає більш досконально вивчити розвиток туризму, його видозміни і основні тенденції. Але туризм складне і багатопланове поняття. Дуже складно виділити форми і види туризму в їх чистому вигляді, тому немає у світі єдиної класифікації. Ті, що існують, мають деякі розбіжності, але в цілому між собою узгоджуються.

Туризм можна класифікувати за різними критеріями.

За мети поїздки

Цей критерій має вирішальне значення, тому що саме мета поїздки найбільше впливає на формування туру і організацію туристичного обслуговування. Подорожуючи, турист може ставити перед собою кілька цілей, але тільки одна з них буде домінуючою.

Залежно від мети відрізняють наступні туризму:

a) Пізнавальний або культурно-розважальний. Включає поїздки людей з метою ознайомлення з природними, історико-культурними пам’ятками, музеями, театрами, суспільним ладом, життям і традиціями народів у відвідуваною країні. Пізнавальні цілі можуть поєднуватися з метою відпочинку.

b) Діловий. В основі цього виду туризму лежить необхідність виконання службових або професійних завдань. Поїздки з діловими цілями розглядаються як одна з найважливіших складових частин сучасного туристичного обміну. До ділового туризму відносяться поїздки делегацій чи окремих осіб для участі в міжнародних переговорах, нарадах, святах, коронація, церемоніях вступу на посаду глав держави і урядів. Але до числа туристів не включаються дипломатичні працівники посольств і консульств, співробітники торгових представництв та інших організацій, які працюють за кордоном.

i) Екологічний. Екологічний туризм отримав найбільш широке поширення і визнання в наш час, оскільки екологія з кожним днем набуває все більшого значення. Дбайливе ставлення до природи і навколишнього середовища є одним з привабливих елементів туризму. Все частіше проводяться рекламні заходи і тури, що носять екологічний характер (наприклад, як можна відпочити і провести час на природі не забруднюючи її і не завдаючи їй шкоди. Екологія та туризм дуже взаємопов’язані і залежні один від одного. Туризм можливий тільки в екологічно чистих районах. У міжнародній практиці існує таке поняття як «синій прапор». Його присвоюють екологічно чистим районам. Природно, що туристи воліють відпочивати саме в цих місцях, т. к. ніщо не загрожує їх здоров’ю.

За способом пересування

• 
  пішохідний туризм;
  
• 
  велосипедний туризм;
  
• 
  кінний туризм;
  
• 
  альпінізм;
  
• 
  лижний туризм;
  
• 
  мототуризм.
  

Туризм передбачає переміщення людей з одного місця в інше як усередині країни, так і за її межами. Подорож з використанням стандартних видів транспорту:

• 
  повітряний транспорт (рейси за розкладом, поза розкладом),
  
• 
  водний транспорт (пасажирські лінії і пороми, круїзи),
  
• 
  сухопутний транспорт (Залізничний, міжміські та міські автобуси, приватні автомашини, прокат транспортних засобів тощо)
  
• 
  використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, повітряна куля, дельтаплан та ін.)
  

• 
  Туризм в готелі.
  
• 
  Туризм в мотелі.
  
• 
  Туризм в пансіоні.
  
• 
  Кемпінговий туризм.
  
• 
  Туризм в туристичній селі, на турбазі і т.д.
  

Мотелі розташовуються або вздовж автомобільної траси, або на околиці міста. Проживання в мотелі повинно забезпечувати туристам умови по догляду за автомобілем (автостоянки, бензо заправні станції, автосервіс і т.д.)

Турпансіони готельного типу з єдиним управлінням, надають клієнтам житло в одному або декількох номерах, супутні послуги і автономну кухню.

Кемпінги, туристичні села, турбази — це приміщення, розташовані, як правило, в заміській місцевості, призначені для розміщення як звичайних, так і автотуристів.

1.3. Спортивний і екстремальний туризм
Спортивний туризм, який в Росії прийнято називати активним туризмом, включає походи по маршрутам певної категорії складності та змагання з техніки туризму. Він націлений на підвищення майстерності туристів, вдосконалення маршрутів, відпрацювання різних прийомів страховки і освоєння нових видів спорядження. Як і в спорті, в активному туризмі існують ступені (розряди) і звання майстра спорту. Складність походу визначається категорією складності маршруту. В даний час до активних видів туризму відносять пішохідний, лижний, водний, велосипедний, гірський, кінний, авто-і мототуризм і спелеотуризм. Наймасовіші з них — піший, водний, гірський і лижний. Найбільш динамічно розвиваються гірський і водний туризм. Спортивний туризм — це, насамперед засіб підвищення майстерності туриста і серйозне фізичне навантаження. Якщо це стає вторинним, а на перше місце виходять випробування резервів людини, гострі відчуття, нові враження та відкриття, спортивний туризм перетворюється на екстремальний, тобто спортивний туризм на рівні найвищих категорій складності. У цьому випадку в ньому з’являються елементи ризику, реальної небезпеки. Абсолютно екстремальні види туризму — дельтапланеризм і польоти на парапланах.

Спелеотуризм передбачає відвідування природних або рукотворних печер і лабіринтів. Він цікавий різноманітністю їх рельєфу, що створює перешкоди для проходу (колодязі, завали, вузькі щілини, підземні річки тощо), а також екстремальними — несприятливими — фізичними умовами (висока вологість і відсутність природного освітлення). Все це вносить у спелеотуризм елемент пригод і робить його неймовірно популярним серед молоді. Опускатися в печеру слід тільки за наявності її плану і не менш ніж удвох. Невідомі печери — тільки для досвідчених спелеотуристів. Зламаний сталактит відновлюється протягом сотень років, тому важливо дбайливо ставитися до підземної природі.

Один з найбільш масових видів активного туризму — лижний, оскільки на більшій частині Російської Федерації сніг лежить кілька місяців у році. Це не тільки багатоденні походи по лісах, горбах і полях, а й по тайзі, тундрі, архипелагам і кригами (у тому числі в Антарктиці), горах.

Гірський туризм — це подорож в горах по схилах, гребенях, льодовиках, через перевали і гірські потоки. Найчастіше під гірським туризмом на увазі тільки альпінізм, а тим часом до нього належать також Геотуризм і мінерологіческій туризм. Альпінізм вважають екстремальним видом спорту, оскільки він пов’язаний з реальними небезпеками — подоланням крутих схилів і гребенів, щілин, тріщин, а також ризиком попадання в снігові лавини, каменепади, селі — в умовах поганої погоди, низького атмосферного тиску і високої сонячної радіації. Особливо екстремальний альпінізм в зимовий час. Найбільш популярний в Росії гірський туризм в Північній Осетії, Кабардино-Балкарії, Інгушетії, Краснодарському і Ставропольському краях, в Мурманській області, де на Алтаї, у Великому і Малому Кавказі, хребті Черського, Хибинах та інших горах розроблені сотні альпіністських маршрутів, створені всі умови для учасників цього виду туризму. Влітку в горах можна зустріти геотурістов і мінеролог (наприклад, в Хибинах і на Уралі) або дельтапланеристів (Чорноморське узбережжя Кавказу).

Водний туризм — походи по річках, озерах, морях і водосховищам на надувних човнах (рафтах), розбірних байдарках, катамаранах, плотах і пр. Поєднує в собі елементи пізнавання, активного відпочинку, оздоровлення та спорту і доступний всім здоровим людям. Водний туризм широко розвинений на великих рівнинних річках (Волзі, Оці, Єнісеї тощо) і прохідних гірських річках Уралу, Алтаю, Кавказу (Катуні, Білій, Мзимта і пр.). Особливо водні походи на байдарках і плотах дивні там, де вони проходять по озерно-річковим системам, зокрема, в Карелії — по річках Охта і Південна Шуя. Популярні також «кругосветки» — водні тури, які починаються і закінчуються в одному і тому ж місці: жигулівська човнова кругосветка (від Самари вниз по Волзі, волоком до річки Уса і потім знову по Волзі до Самари), оршінская в Тверській області та інші.

Велосипедний туризм — це подорожі та спортивні походи на велосипедах по рівнині, ярах, пісках, гірських стежках, річках (вбрід) на дорожніх, спортивних і гірських (т.зв. маунтінбайки) велосипедах. Цей вид транспорту найбільш екологічний. Велотуризм розвивається в Росії з кінця XIX століття: на початку 1890-х років любителі велосипедних подорожей організовували пробіги з Москва-Санкт-Петербург-Париж. Велотуристам підходять асфальтові або піщано-гравійні дороги місцевого значення Центрального регіону та Поволжя, а також лісові гірські дороги Уралу (Середнього і Південного) і передгір’їв Кавказу. У багатоденні походи вирушають групи з 4-6 осіб. У Краснодарському краї — Красній Поляні (Кавказ) — щорічно проходить першість Росії з маунтинбайку, де спортсмени і мандрівники змагаються в триале, ралі, подоланні смуги перешкод і т.д. Подорож на конях — кінний туризм — надає оздоровчий вплив. Там, де населення традиційно розводить коней — на Алтаї, в Башкирії, Бурятії, Адигеї, Карачаєво-Черкесії, Чувашії, Центральної Росії (Орловська область) і Сибіру (Кемеровська область і Красноярський край), — цей вид туризму розвивається вже більше 30 років.

II. Екстремальні ситуації. Специфіка екстремального туризму
2.1. Екстремальні ситуації
Що таке небезпека? Це ймовірність появи несприятливої ​​події.

У природному середовищі ситуація, при якій може виникнути небезпека для життя людини, загроза його здоров’ю та психічному стані може скластися як в силу збігу випадкових обставин, так і з власної вини (або бажанням).

Але бувають ситуації іншого роду, які виникають не за незалежних від нас причин:

• 
  різні аварії у безлюдній місцевості.
  
• 
  втрата орієнтування в лісі (заблукав)
  
• 
  відстав від групи на маршруті.
  
• 
  зустрів хижих тварин.
  
• 
  провалився в топке болото.
  
• 
  перекинувся човен на водоймі.
  

Основа успіху виживання в умовах вимушеної автономії у природі це вміння вижити, бажання вистояти. Головне — це воля і прагнення до життя. Вирішальне значення мають дії, вчинені в перші хвилини екстремальній ситуації.

Біль вона заподіює страждання і відволікає людину від вирішення поставлених перед ним завдань, позбавляє здатності тверезо мислити і діяти. Вольова людина може впоратися з болем і здатний на якийсь час забути про неї, зосередившись на проблемах виживання.

Перевтома і втома — небезпечні вороги. Вони притупляють волю і роблять людину поступливим до власних слабкостей. Уникнути перевтоми і відновити сили, можна правильно і рівномірно розподіляючи фізичні навантаження, чергуючи їх з повноцінним відпочинком.

Холод чинить негативний вплив на психіку і організм людини. Тому необхідно забезпечити захист від нього: будівництво укриття, розведення багаття.

Спека викликає зміни в організмі, так як перегрів порушує роботу багатьох органів, впливає на фізичний і психічний стан людини. Особливо небезпечна спека при нестачі води. Полегшити становище може будівництво укриття від сонця, економне витрачання води.

Спрага — це сигнал на нестачу рідини в організмі. Але нерозумне споживання води у спеку може привести до некерованої жадобі: пити хочеться тим сильніше, чим більше людина п’є.

Голод не такий страшний, як спрага. Людина може обходитися без їжі тривалий час, зберігаючи при цьому працездатність і ясність розуму. Але при нестачі води голодування послаблює організм, знижує його стійкість до холоду, болю, фізичних навантажень.

Поки людина знаходиться в знайомій йому обстановці, він веде себе зазвичай, як завжди. Але з настанням складної, особисто значущою, а тим більш небезпечною, екстремальній ситуації багаторазово зростають психологічні навантаження, змінюється поведінка, знижується критичність мислення, відбувається порушення координації рухів, знижуються сприйняття і увагу, змінюються емоційні реакції і багато іншого.

В екстремальній ситуації, інакше кажучи, в ситуації реальної загрози, можлива одна з трьох форм реагування:

• 
  різке зниження організованості (афективна дезорганізація) поведінки
  
• 
  різке гальмування активних дій;
  
• 
  підвищення ефективності дій.
  

2.2. Екстремальний туризм. Специфіка і основні поняття
Екстремальний туризм — спорт мужніх людей. Долаючи труднощі, вони загартовують свій характер; беручи участь в експедиціях у важкодоступні місця Землі, доводять невичерпні можливості людини. Для прихильників екстремального туризму будинок — вся наша прекрасна планета, яку вони вчаться розуміти і з якою намагаються знайти спільну мову.

Відповідно до класифікації західнонімецького дослідника Г. Гана, який розрізняє 6 основних типів туристів, до екстремальних туристів ставляться:

• W-2-тип — швидше спортсмен, ніж любитель. Витримує тривалі і високі, аж до екстремальних, навантаження. При виборі туру і турцентру домінує такий критерій, як «наявність умов для занять хобі». Такі критерії вибору, як «ландшафт, культура, історія» — вторинні (наприклад, пристрасний альпініст, льотчик-аматор і т.д.).

• А-тип (нім. Abenteur — «пригода») — любитель пригод. Ризик, нові відчуття, випробування своїх сил у несподіваних ситуаціях, небезпека — ось те, що визначає вибір мети подорожі у даного типу туриста.

Екстремальний туризм (ЕТ) безпосередньо пов’язаний з таким поняттям, як СТРЕС.

Оскільки стрес пов’язаний з будь-якою діяльністю, уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємна життя без дерзань, без успіхів, без помилок? Такий вид діяльності, як ЕТ — має, на думку спортсменів і фахівців, цілющою силою і допомагає тримати механізми стресу «в хорошій формі». Широко відомо, що екстремальний спорт — кращий метод лікування деяких душевних хвороб, а постійні вправи м’язів підтримують бадьорість і життєвий тонус. Все залежить від характеру виконуваної «роботи» і від ставлення до неї.

Тривалий дозвілля вимушеного відходу у відставку або одиночного ув’язнення — навіть якщо харчування і житло будуть найкращими у світі — не дуже привабливий спосіб життя. У медицині зараз загальноприйнято не призначати тривалий постільний режим навіть після операції.

У млосно довгих плаваннях на старовинних парусних судах, коли часто не було ніякої роботи протягом тижнів, матросів потрібно було чимось зайняти — миттям палуби або фарбуванням шлюпок, щоб нудьга не вилилася в бунт. Те ж міркування про породжує стрес нудьзі відноситься до екіпажів атомних підводних човнів у тривалих походах, до зимівникам в Антарктиці, позбавленим можливості рухатися протягом місяців через негоду, і в ще більшому ступені до астронавтам, яким належить тривалий самотність за відсутності сенсорних подразників. Під час нафтової кризи триденний робочий тиждень в Англії зруйнувала багато сімей, штовхаючи робітників у пивні для «проведення дозвілля». Багатьом старим людям, навіть відкрито оголошують себе егоїстами, після виходу на пенсію несила почуття власної непотрібності. Не заради заробітку хочуть вони трудитися — адже вони надто добре розуміють, що кінець близький і грошей не візьмеш з собою в могилу. За вдалим висловом Бенджаміна Франкліна, «нічого поганого немає у відставці, якщо тільки це ніяк не відбивається на вашій роботі».

III. Види і особливості екстремального туризму
Екстремальні види спорту, екстремальний туризм … Останнім часом ми так часто чуємо поняття «екстремал».

Які ж види туризму вважаються екстремальними? В останні роки в світі прийнято вважати екстремальними:

• 
  альпінізм
  
• 
  скелелазіння
  
• 
  льодолазанню
  
• 
  підкорення вулканів і спуски в кратер (виживанню людини в агресивному середовищі)
  
• 
  орієнтування
  
• 
  спелеологія
  
• 
  парапланеризм
  
• 
  гірський туризм по особо небезпечним маршрутами
  
• 
  водний туризм, екстрем сплав (рафтинг)
  
• 
  автотур-ралі (позашляхове водіння)
  
• 
  сходження на гору і спуск на гірських лижах
  
• 
  багатоденна верхова їзда по складній місцевості
  
• 
  політ на повітряній кулі, гонки по пустелі на картах, дослідження місцевості на маленьких ультра легких літаках
  
• 
  виживання в дикій природі та ін
  

Що об’єднує екстремальних туристів? Перш за все, професіоналізм і звичайно любов — любов до своєї справи, до подорожей, до рідної і не тільки природі, до випробуваних часом друзям.

видами екстремального туризму.
3.1. Альпінізм, скелелазіння, ледолазание
Підготовка скелелаза-це процес творчий. І тут немає місця догмам і рецептами на всі випадки життя.

Відомо, що в будь-якому виді спорту найважливішим моментом є систематичність тренувань. Тим більше в скелелазінні. Неможливо навчитися добре лазити, якщо займатися цим від випадку до випадку. Навіть якщо випадки ці випадають досить часто. Тіло повинне знати, чого ж від нього хочуть і адаптуватися до навантажень. І, звичайно ж, викладатися треба повністю. Цю схему спрощено можна виразити так. Вчора ти підтягнувся 30 разів. Сьогодні помри, але підтягнися 31 разів. І все це для того, щоб завтра ти зміг зробити 32 рази. Тільки тоді можливий дійсний прогрес. Він повертається до нас суперконпенсаціей взамін на наполегливі тренування. І при розумному плануванні днів відпочинку і тренувань межі можливостей не буде. Його просто взагалі не існує. Скелелазіння — це досить тонкий і духовний вид спорту. Він включає в себе ще й своєрідний, почасти аскетичний спосіб життя. Хороша фізична форма — це тільки 50% успіху. Інші ж 50% натренувати набагато складніше. У них треба як-би влитися, відчути їх. Це стан легкості на всіх рівнях свідомості. Кожна м’яз, жилка, навіть думки керовані і повністю контрольовані. Далеко не завжди вдається увійти в стан такої рівноважної системи. І в такі моменти думаєш, ну чого ж тобі не вистачає??? Ніби й маршрут по рівню, а він не йде, і все!

Хочеться відчувати себе «йде по лезу бритви».

Хотілося б наостанок ще раз згадати про такий важливий понятті, як внутрішню рівновагу. Витривалість, сила, чіпкість — це тільки половина успіху. Інша половина — це стан всього організму, як єдиної врівноваженою системи. Аутотренінг, йога, медитація аж ніяк не чужі просунутому скелелазіння.

У розумінні обивателя альпінізм — це щось із серії лазіння по горах. Для мене, в силу того, що все дитинство я провела в районі гірському, альпінізм асоціювався з яскравими маленькими чоловічками на скелях. Видовище це було надзвичайно цікавим і незабутнім, тому заради нього можна було годинами стояти поруч з табором альпіністів, спостерігати за їх заняттям і розмірковувати, як же у них все це так легко виходить. Але це в дитинстві …. Зараз спортивний спосіб життя став не те, щоб модним, але популярність його зросла. Особливо якщо в спорті прісутсвуєт частка екстриму. А вже в альпінізмі цього екстриму хоч відбавляй.

Термін альпінізм трактується як сходження на високі гори. Але таке формулювання, звичайно, не є ісчерпивющей для справжніх альпіністів. Альпінізм — це соціальне явище, це спорт, це життя, це стан душі. Самі альпіністи швидше за все визначать своє заняття як систему знань, умінь і навичок, що дозволяють людині успішно і безпечно жити і працювати в умовах високогір’я.

Альпнізм у нас входить в систему спорту. Не піддається сумніву і його оздоровчий аспект. Все-таки, гірський свіже повітря. Загалом, можна сказати, що в альпінізмі свої плюси знайде кожна область людського буття. У альпінізм приходять люди, спочатку схильні до активної життєвої позиції. Подорожі в горах сприяють зміцненню свідомо-активного ставлення до життя. Альпінізм виховує вміння аналізувати стандартні і нестандартні ситуації, визначати своє місце і роль у подіях, зводить у принцип доброзичливість у спілкуванні. Будь-який колектив альпіністів діє в мінливих умовах — і по настрою людей, і за характером середовища проживання. Таке життя виробляє вміння діяти розумно і чітко в будь-яких ситуаціях.

Одне з найбільш необхідних якостей альпініста — бажання і вміння вчитися. Саме вчитися, а не просто тренуватися. У альпінізмі регламентована єдиною програмою навчання існує як безперервно діючий фактор, вона супроводжує новачка, значкістів, розрядника, майстри, інструктора весь час, поки людина перебуває в горах або готується до них.

2003 «.
3.2. Нова Зеландія — батьківщина багатьох видів екстремального туризму
Нова Зеландія — батьківщина багатьох видів екстремального туризму. Місцеві жителі, які активно займаються спортом, стверджують, що навіть рафтинг придумали багато десятиліть тому маорі — корінні жителі країни.

Появі екстриму сприяли кілька причин. Чудові природні умови: суворі високі гори, бурхливі річки, величезне число печер і малонаселених заповідних куточків. Крім того, активний спосіб життя самих новозеландців. І, нарешті, практично повна відсутність будь-яких історико-архітектурних пам’яток. Щоб заповнити цю прогалину, в «молодих» країнах придумують для залучення туристів різноманітні атракціони. Фантазія новозеландців в цій області невичерпна. Навіть відомі екстремальні розваги вони намагаються ускладнити, зробивши їх ще більш екстремальними.

Взяти, приміром, дайвінг. Фахівці вважають, що найцікавіше місце для нього знаходиться в Bay of Islands — на північному острові, в 4,5 годинах їзди від столиці Нової Зеландії Окленда. Тут прекрасні коралові рифи, а видимість досягає 30 м. А біля містечка Port Gore на глибині 36 м можна побачити ціле кладовище затонулих кораблів, пересуватися між якими далеко не завжди безпечно. Тут, наприклад, лежить на дні затонулий російський круїзний лайнер «Михайло Лермонтов». Дайвінгісти стверджують, що душі загиблих досі лякають їх. Любителів екстремального дайвінгу поміщають в спеціальну клітку і опускають на невелику глибину, де вони можуть лицем до лиця зустрітися з білою акулою, однією з найбільш хижих у світі.

Bungy Jumping — знамениту «тарзанку» — новозеландці також вважають своїм винаходом. Кажуть, що стрибок з мосту вниз головою, коли до землі залишається не більше 10-20 м, кращий спосіб викиду адреналіну. Стрибнути вниз головою пропонується навіть у центрі Окленда, зі знаменитою телевежі. Останнім часом «тарзанка» була значно ускладнена. Тепер туристам пропонують стрибати в каньйони з висоти від 30 до 400 м, а також з низько летять вертольотів. Коштує це задоволення від $ 30. Деякі фірми пропонують стрибати навіть у жерло вулкана, правда, недіючого. Bungy Jumping, як і багато інших екстремальні види спорту, дуже поширений в районі Куїнстауна, невеликого містечка на Південному острові. Зараз, до речі, там проходить шостий Міжнародний фестиваль з екстремальних видів спорту.

Інший, порівняно новий вид екстриму — water bug, коли спортсмен, одягнений в рятувальний жилет і каску лягає на дошку (щось подібне коротких пластмасових санок) і впадає в бурхливу річку. Рухи його чимось нагадують руху водомерки, яка пересувається по водній гладі. Спортсмен перелітає через пороги і стремнини, чіпляючись за рятувальну дошку.

Дуже популярний в Новій Зеландії jetboat — сплав по спокійним річках на металевих човнах, оснащених потужним мотором. Ця човен з 10-12 туристами на борту крутиться на місці, йде проти течії, виписує різні піруети на шаленій швидкості, змушуючи серця битися швидше.

3.3. Рафтітнг, Треккинг, велотури
Багато зачитувалися в дитинстві романами Р.Л. Стівенсона, Ж. Верна і Д. Дефо. Маніла романтика незвіданих доріг і жага пригод. Мріяли стати героєм і перенести на собі все, що відбувається з ним.

Ви просто не можете сидіти на місці, і вас притягують ще пройдені дороги? Ви любите робити те, що не можуть або бояться зробити інші?

Активну зміну вражень забезпечить рафтинг, сама екстремальна і емоційна частина пригодницького туризму.

Спортивний сплав по гірських річках, або рафтинг. Термін відбувся від назви гумового надувного плоту, сегментно заповнюваного повітрям.

Рафтинг — це сплав по гірських річках на спеціальних надувних плотах, — рафтах. Капітан команди — професійний гід, решта команди — матроси, які з веслами в руках виконують його команди. Ризик, звичайно ж, присутня, але нашим підходом до організації подорожей він зведений до мінімуму. Спеціальна каска, рятувальний жилет, послужать вам службу навіть у тому випадку, якщо ви випадково потрапите у воду. А попрацювати в задоволення веслами кілька годин на день — це під силу будь-якій людині нормального здоров’я. Друге дихання дасть сили для нічного багаття, задушевних розмов та обміну враженнями. Безпека, відмінне спорядження, харчування, відмінний сервіс на маршрутах — це турбота досвідчених гідів, які відмінно знають всі підводні рифи і майстерно здатні пройти підступні річкові пороги.

Рафтинг дуже популярний в Європі. На заході в деяких великих фірмах начальство відбирає на роботу людей, використовуючи саме такий екстремальний тревелінг, як сплав по річках. Це щось на зразок перевірки на міцність, надійність, психологічну стійкість в критичних ситуаціях. Існує подібна практика і в Японії. На півдні Казахстану створений військовий округ, де організовуються гірничо-єгерські батальйони. У них навчання ведеться американцями, в той час як в самій РФ існують свої фахівці-інструктори, загартовані рафтингом, походами в гори і подорожами по пустелі. У Казахстані рафтинг здійснюється за таких річках, як Чарин, сплав по якому має граничну категорію складності — шосту, і Чилик, який незаслужено вважають «дрібною річечкою». Маршрут з невисоким рівнем складності по річці Або займає сім-вісім днів.

Трекінг — подорож пішки в горах. Зазвичай це подорож без особливих фізичних навантажень по диким мальовничих місцях. Є тури і складніші для тих, хто не боїться нести рюкзак середніх розмірів і готовий прожити кілька днів у незвичайних умовах автономно.

Велотури — проходять на гірських велосипедах, в районах, де не утруднене їх використання, і разом з тим по мальовничих місцях. У велотурах групу обов’язково супроводжує машина підвищеної прохідності, — везе всі речі, а при необхідності і частина людей.

Кінні тури — назва говорить сама за себе, проводяться на конях. На відміну від велосипеда, на конях легше пройти по важкодоступних мальовничих місцях.

Сьогодні пропонуються популярні зараз комбіновані тури, — спільне проведення в одному маршруті трекінгу, рафтингу, вело і кінного туру.

І на завершення хотілося б відзначити, що найбільша в РФ Санкт-Петербурзька туристична компанія «Екстрім-Травел» пропонує величезний перелік любителям екстремального туризму:

IV. Психологічні особливості людей займаються екстремальним туризмом
4.1. Психологія екстремальних ситуацій. Екстремальні види спорту як модель адаптації в умовах хронічного нервово-психічної напруги
За останні роки зріс інтерес до проблеми психологічної підготовки людини до діяльності в екстремальних умовах. Цим обумовлено підвищену увагу до психічного стану спортсменів з необхідністю ведення як психопрофілактичної, так і психотерапевтичної роботи.

До екстремальних ситуацій відносяться:

Участь в екстремальному турі супроводжується значним психічним та емоційним напруженням. Ситуація набуває характеру стресовій, що може в деяких випадках, крім величезного задоволення, привести до перенапруження і зриву вищої нервової діяльності. Внаслідок цього у деяких туристів-екстремалів виникають невротичні розлади. Ці явища знаходяться на межі психічної норми і патології та діагностика цих клінічно слабко виражених явищ, що відносяться до групи, так званих, пограничних станів, буває досить важкою. Зриви вищої нервової діяльності можуть проявлятися у вигляді різних порушень і закріплюватися условнорефлекторное, стаючи звичною формою реагування в однотипних ситуаціях.

За даних обставин психічна підготовка туриста-екстремала є одним з найбільш важливих медичних заходів у туризмі. І від неї залежатиме здатність здійснювати високоякісну психічну діяльність при збереженні оптимального рівня психоемоційного напруження, фізичного і психічного здоров’я незалежно від зовнішніх умов і несприятливих чинників.

Заняття екстремальними видами туризму дозволяє розглядати цю діяльність як природну модель емоційного стресу, а її вивчення становить практичний інтерес у вирішенні проблеми адаптації, поведінкових порушень і профілактики порушень психічного здоров’я.

4.1.1. Воля і емоції.

Величезне значення в подоланні психологічного і фізичного навантаження в екстремальній ситуації відіграє воля.

Воля — свідоме регулювання людиною своєї поведінки (діяльності та спілкування), пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це — здатність людини, яка проявляється в самодетермінації і саморегуляції їм своєї поведінки і психічних явищ.

Основні ознаки вольового акту:

а) додаток зусиль для виконання вольового акту;

б) наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту;

в) посилена увага до такого поведінкового акту і відсутність безпосереднього задоволення, одержуваного в процесі й у результаті його виконання;

г) нерідко зусилля волі спрямовані не тільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе.

В даний час у психологічній науці немає єдиної теорії волі, хоча багатьма вченими і робляться спроби розробити цілісне вчення про волю з його термінологічної визначеністю і однозначністю.

Мабуть, такий стан з вивченням волі пов’язане з ведеться ще з початку XX століття боротьбою між реактивної та активної концепціями поведінки людини. Для першої концепції поняття волі практично не потрібно, бо її прихильники представляють всі поведінку людини як реакції людини на зовнішні і внутрішні стимули. Прихильники ж активної концепції людської поведінки, яка останнім часом стає провідною, поведінку людини розуміють як спочатку активне, а самої людини наділеним здатністю до свідомого вибору форм поведінки.

Вольова регуляція поведінки характеризується станом оптимальної мобилизованности особистості, потрібного режиму активності, концентрацією цієї активності в необхідному напрямку. Головну психологічну функцію волі складає посилення мотивації і вдосконалення на цій основі регуляції дій. Цим вольові дії відрізняються від імпульсивних, тобто дій, скоєних мимоволі і недостатньо контрольованих свідомістю.

4.2. Психологія поведінки людей в надзвичайних ситуаціях
Особливі умови, в яких може опинитися людина, як правило, викликають у нього психологічну та емоційну напруженість. Як наслідок, у одних це супроводжується мобілізацією внутрішніх життєвих ресурсів; в інших — зниження або навіть зривом працездатності, погіршенням здоров’я, фізіологічними і психологічними стресовими явищами. Залежить це від індивідуальних особливостей організму, умов праці та виховання, обізнаності про події, що і розуміння ступеня небезпеки.

У всіх важких ситуаціях вирішальну роль відіграє моральна гарт і психічний стан людини. Вони визначають готовність до усвідомлених, впевненим і розважливим дій у будь-яких критичних моментах.
4.2.1. Аутодіагностіка стресу

Ми усвідомлюємо: зовнішній світ таїть у собі різні загрози нашому спокійному існуванню. Наша Земля мало пристосована до радощів буття: негативні події відбуваються не рідше позитивних, приводів для сліз не менше, ніж приводів для сміху. Крім того, один і той же подія одного розсмішить, іншого ж загорюет надовго. Але сумне стан, якщо воно затягується, може стати — і стає — причиною не тільки поганого самопочуття, негативної поведінки, але й основою самих різних хвороб: серцево-судинних, нервово-психічних, шлунково-кишкових. Так що від негативних переживань необхідно позбавлятися, і як можна швидше. Іноді для того, щоб прийти в рівновагу після гострого переживання якого-небудь травмуючого випадку, достатньо проаналізувати свої думки і емоційні реакції. «Думки і емоційні реакції певним чином впливають на фізичній здоров’я. Сильні емоції (страх, гнів, лють, горе) — особливо якщо вони придушуються і витісняються — можуть бути причиною численних психологічних захворювань», — нагадує нам американський психолог-психотерапевт Дж. Рейнуотер.

Посилення симптомів відбувається в результаті неправильного «прочитання» свідомою частиною мозку нормальних тілесних реакцій на стрес.

Вирішення багатьох проблем, пов’язаних з сильними емоційними переживаннями, нерідко залежить від уміння усвідомлювати все, що з вами відбувається. Якщо ви будете розрізняти, коли ви налякані, а коли сердиті або сумні, то зможете керувати своїми почуттями, не пригнічуючи їх і не приписуючи їм неправильних значень.
4.2.2. Стресогенні життєві події

Як же найчастіше виникають переживання, які ми називаємо стресовими, і які поведінкові реакції вони викликають? Уявіть, пише чеський лікар Ота Грегор, що ви ведете машину по шосе, і вас починає обганяти інший водій — причому не просто обганяти, але і «підрізає» вашу машину. Слідом за одним «фокусом» тут же викидає іншого — різко гальмує перед самим носом вашої машини.

Ця раптова непередбачена ситуація викликає у вас моментальну автоматичну реакцію: частішає пульс і дихання, очі — якби ви побачили в цей момент себе з боку — мало не вилазять з орбіт. Не виключено, що ви розсердитеся не на жарт, почнете голосно лаятися — обуренню вашому не буде меж! Як тільки безпосередня небезпека мине, і ви хоча б трохи заспокоїтеся, спробуйте поглянути на себе з боку: губи стиснуті, голова втягнута в плечі, шийні і плечові м’язи напружені так сильно, що розболілася голова і спина, до горла підступає нудота. Через кілька хвилин після цієї гострої стресової ситуації пульс і дихання заспокоюються, зовнішній вигляд приходить в норму. Однак напруга в м’язах так швидко не проходить.

Інтенсивне і тривале м’язове напруження — це ознака стресовій ситуації.

Стресовими ситуаціями в поході, експедиції можуть бути:

• 
  Пилова буря
  
• 
  Перехід боліт
  
• 
  Порятунок потопаючого
  
• 
  Перехід річки в брід
  
• 
  Переправа через річку вплав
  
• 
  Перехід через річку по льоду
  
• 
  Аварія в поході, експедиції
  
• 
  Орієнтування на місцевості
  
• 
  Як організувати нічліг
  
• 
  Як добути вогонь
  

4.2.3. Психологічна готовність

Екстремальні ситуації в поході вимагають високої морально-психологічної стійкості, витримки і рішучості, готовності надати допомогу постраждалим, врятувати гинуть матеріальні цінності.

Важка картина руйнувань і спустошень, безпосередня загроза життю негативно впливають на психіку людини. У деяких випадках можуть порушити процес нормального мислення, послабити або повністю виключити контроль над собою, що призводить до невиправданих і непередбачуваних дій. Як правило, подоланню страху сприяє, перш за все, почуття особистої відповідальності, усвідомлення значущості справи, яку роблять. Небезпека і ризик для здоров’я, важливість виконуваних робіт — все це піднімає значимість скоєного у власних очах і в думці суспільства в цілому.

У непідготовлених психологічно, чи не загартованих людей з’являється відчуття страху і прагнення втекти з небезпечного місця, у інших — психологічний шок, супроводжуваний заціпенінням м’язів. У цей момент порушується процес нормального мислення, слабшає або повністю втрачається контроль свідомості над почуттями і волею. Нервові процеси (збудження або гальмування) проявляються по-різному. Наприклад, у деяких розширюються зіниці — кажуть, «у страху очі великі», порушується дихання, починається серцебиття «серце готове вирватися з грудей», спазми периферичних кровоносних судин — «побілів як крейда», з’являється холодний піт, слабшають м’язи — «опустилися руки або коліна підігнулися «, змінюється тембр голосу, а іноді втрачається дар мови. Відомі навіть випадки смерті при раптовому страху від

ой мірою супроводжуються зростанням стресу, часом до ступеня дистресу. Всупереч розхожій думці ми не повинні — та й не в змозі — уникати стресу. Але ми можемо використовувати його і насолоджуватися ним, якщо краще пізнаємо механізм і виробимо відповідну філософію життя.
4.2.5. Оптимальний рівень стресу

Розташування та подяку, а також їх антиподи — ненависть і жага помсти — більш всіх інших почуттів відповідальні за наявність чи відсутність шкідливого стресу (дистресу) в людських відносинах.

Сильні позитивні або негативні почуття тісно пов’язані з умовними рефлексами, які першим почав вивчати російський фізіолог Іван Петрович Павлов. На відміну від вроджених безумовних реакцій умовні рефлекси купуються в результаті повторних поєднань та навчання. Ми на досвіді осягаємо необхідність уникати всього, що викликає негативні емоції або призводить до покарання, і засвоюємо ті форми поведінки, які приносять заохочення і винагорода, тобто викликають позитивні почуття. На клітинному рівні навчання залежить головним чином від хімічного обумовлення і зводиться до вироблення захисних речовин типу гормонів або антитіл і модифікації їх дії за допомогою інших хімічних сполук (наприклад, живильних речовин). Ми багато разів бачили, що короткочасний стрес може привести до вигодам і втрат. Вони піддаються точному обліку, можна об’єктивно виміряти ознаки фізіологічного опору. Коли все тіло піддається короткочасного інтенсивного стресу, результат буває або благотворним (при шокової терапії), або шкідливим (як у стані шоку). Коли стресу піддається лише частина тіла, результатом може бути збільшена місцева опірність (адаптація, запалення) або загибель тканин, залежно від обставин. Відповідь на стресор регулюється в організмі системою протистоять одна одній сил, таких, як кортикоїди, які або сприяють запаленню, або гасять його, і нервові імпульси, що виділяють адреналін або ацетилхолін. Ми навчилися також відрізняти сінтоксіческіе з’єднання від кататоксіческіх, які представляють собою сигнали — терпіти або атакувати. Існує стереотипна фізична модель відповіді на стрес незалежно від його причини. Вихід взаємодії з середовищем залежить в такій же мірі від наших реакцій на стресор, як і від природи цього стресора. Потрібно здійснити розумний вибір: або прийняти кинутий виклик і чинити опір, або поступитися і підкоритися. Ми досить детально обговорили медичні аспекти складних взаємин між хімічними впливами, яким ми схильні, і відповідями організму на ці дії. Психічний стрес, викликаний відносинами між людьми, а також їх становищем у суспільстві, регулюється дивно схожим механізмом. У якийсь момент виникає зіткнення інтересів — стресор; потім з’являються збалансовані імпульси — накази чинити опір або терпіти. Мимовільні біохімічні реакції організму на стрес управляються тими ж законами, які регулюють довільне міжособистісне поведінку.
4.3. Етапи психічної адаптації та дезадаптації у змінених умовах існування
Аналіз етапів психічної переадаптации, реадаптації і дезадаптації при впливі психогенних факторів дозволяє виявити наступне. Незалежно від того, чи належить людині пройти випробування нервово-психічної стійкості в умовах сурдокамері, або здійснити парашутний стрибок, або здійснити політ у космос і т.д., — у всіх випадках чітко виділяється «підготовчий етап». На цьому етапі людина збирає відомості, що дозволяють скласти уявлення про екстремальних умовах, усвідомлює завдання, які йому належить вирішувати в цих умовах, опановує професійними навичками, «вживається» у рольові функції, відпрацьовує навички, що забезпечують спільну операторську діяльність, і встановлює систему відносин з іншими учасниками групи.

Чим ближче за часом людина наближається до бар’єра, що відокремлює звичайні умови життя від екстремальних («етап стартового психічної напруги»), і до іншого бар’єра, який відділяє незвичайні умови існування від звичайних умов життя («етап завершального психічної напруги»), тим сильніше психічна напруженість, що виражається в тяжких переживаннях, у суб’єктивному уповільненні течії часу, у порушеннях сну і вегетативних змінах. У числі причин наростання психічної напруженості при наближенні до зазначених бар’єрам чітко простежуються інформаційна невизначеність, передбачення можливих аварійних ситуацій і розумовий програвання відповідних дій при їх виникненні. При подоланні бар’єра, що відокремлює звичайні умови життя від змінених, бар’єра, що відокремлює змінені умови від звичайних, виникають позитивні емоційні переживання (ейфорія, гіпоманіакальними), що супроводжуються підвищеною руховою активністю. У появі цих станів беруть участь як психологічні, так і фізіологічні механізми. При подоланні зазначених бар’єрів усувається інформаційна невизначеність і людина виявляється надлишково поінформованим.

На рубежі подоланого психологічного бар’єру людина знаходиться в стані психічної напруги, обумовлює необхідність вольовим зусиллям придушувати підкіркові емоції. Подолання психологічного бар’єру, особливо сполученого з загрозою для життя, тягне за собою стан емоційного дозволу, в основі якого лежить зняття гальмуючого впливу кори на підкірку і індукування в ній збудження. При кожному повторному подоланні психологічного бар’єру емоційні реакції згладжуються і стенізуючої. Це обумовлюється досить повної інформаційної забезпеченістю, упевненістю в матеріальній частині, в засобах порятунку і в правильності своїх дій при виникненні аварійних ситуацій.

Висновок

Екстремальний туризм — спорт мужніх людей. Долаючи труднощі, вони загартовують свій характер; беручи участь в експедиціях у важкодоступні місця Землі, доводять невичерпні можливості людини. Для прихильників екстремального туризму будинок — вся наша прекрасна планета, яку вони вчаться розуміти і з якою намагаються знайти спільну мову.

За словами одного з мандрівників, екстремальний туризм — це верхня планка туризму взагалі. Коли вже багато чого досяг у подоланні труднощів і небезпек, що підстерігають на перевалах і перекатах, з’являється відчуття, що — все-таки чогось не вистачає. І це значить, що прийшов час переступити якусь межу.

Ту межу, яка розділяє просто туризм, як вид відпочинку, і повні ризику небезпечні подорожі. Про цих сміливців і безумців можна сказати, що ризик — це їхнє ремесло, балансування на межі неможливого — їх стиль життя, їх покликання, те, без чого вони не мислять своє існування. І дуже важливо, щоб їх праця, їх ризик, їх прагнення досягти вершини, перемогти стихії (будь то величні, що втрачаються в тумані вершини, що дрейфують льоди, або безкрайні снігові простори) — стало надбанням не тільки професіоналів, а й простих людей. Тому що будь-який, хто хоч раз побував в горах, або брав участь у сплаві по бурхливій річці, той ніколи не забуде побаченого і пережитого.

Напевно, перенесені труднощі і ризиковані експедиції змінюють склад крові. Ризик — чудові ліки від нудьги і щоденності!

Як кажуть екстремали — спочатку — зусилля окремих безумців (в найкращому значенні цього слова), потім це прагнення до вершин, до подолання власної ліні, слабкості, захопить і захопить багатьох. Головне — почати!

Список літератури

1. 
   Антипов В.В. Психологічна адаптація до екстремальних ситуацій. М.: ВЛАДОС-ПРЕС, 2002.
   
2. 
   Венгер Л.А., В.С. Мухіна «Психологія» Москва «Просвіта» 1988.
   
3. 
   Гаіезо М.В., Домашенко І.А. Атлас з психології. М.: Просвещение, 1986.
   
4. 
   Вілюнас В.К. Психологія емоційних явищ. М.: Медіус, 2000.
   
5. 
   Гуляєв В.Г. Організація туристичної діяльності. М.: Нолидж, 1998.
   
6. 
   Коган Б.М. Стрес і адаптація. М.: Знание, 2000.
   
7. 
   Короленка Ц.П. Психофізіологія людини в екстремальних умовах
   Л.: Червоний Прапор, 1978.
   
8. 
   Лебедєв В.І. Особистість в екстремальних ситуаціях. М.: Наука, 1998.
   
9. 
   Лебедєв В.І. Екстремальна психологія. М.: Наука, 1998.
   
10. 
    Левітів Н.Д. Про психічних станах людини. М.: БЕК, 2001.
    
11. 
    Небиліцін В.Д. Основні властивості нервової системи людини. І.: Просвещение, 1966.
    
12. 
    Загальна психологія. Підручник для студентів педагогічних інститутів. Під ред. А.В. Петровського. М: Освіта, 1986.
    
13. 
    Орловський С.А. Проблеми прийняття рішень при нечіткій вихідній інформації. М.: Наука, 1981.
    
14. 
    Пельцман Л.А. Спорт, Стрес, Екстрім. М.: БЕК, 2001.
    
15. 
    Пергаменщик Л.А. Список Робінзона. С-Пб.: Аврора, 2002.
    
16. 
    Сенін В.С. Введення в туризм. МБІ. М.: Просвещение, 1999.
    
17. 
    Тарас А.Є., Сельченок К.В. Психологія екстремальних ситуацій. Серія: бібліотека практичної психології. М.: ХАРВЕСТ, 1999.
    
18. 
    Тім Постон, Іен Стюарт. Секрети виживання в екстремальних ситуаціях. М.: Мир, 1980.
    
19. 
    Шингаров Г.К. Емоції і почуття як форма відображення дійсності. М.: Наука, 1997.
    

10 самых опасных мест в мире Только смельчаки осмелятся посетить

Вы любите прилив адреналина? Есть так много искателей приключений, которые занимаются этим, что возникла целая подкатегория путешествий: экстремальный туризм. Также известный как «шоковый туризм», путешественники отправляются в самые опасные районы мира и пробуют самые смертоносные трюки, и все это ради острых ощущений.

СВЯЗАННЫЙ: 15 опасных дорог, которые не пробовал бы даже Льюис Хэмилтон (10 стоит риска)

Будь то горы или вулканы, дайвинг со скал или дайвинг в клетке, есть люди, которые хотят попробовать это, даже зная о вредных условиях и неоднократно предупреждая других против совершения похода.Вот десять самых опасных поездок, ради которых рискуют своей жизнью туристы-экстремалы.

10 Пещера Ласточек — Мексика

Пещера Ласточек в Сан-Луис-Потоси, Мексика, является крупнейшим известным пещерным валом в мире.Это также потенциально 11-я по глубине яма во всем мире. Обычно многие люди опасаются этой огромной дыры шириной от 160 до 205 футов, которая идет прямо вниз на 1220 футов.

Другие, однако, находят эту дыру, которая может буквально уместить внутри нее Эйфелеву башню, как идеальное место для BASE-прыжков.Прыгуньям с парашютами требуется около десяти секунд, чтобы пройти от верха отверстия до самого низа — это означает, что любая ошибка, приводящая к жесткому приземлению, также может привести к быстрой разрушительной смерти.

9 Sistema Sac Actun — Ривьера, Мексика

Если пещера была недостаточно устрашающей, давайте поместим ее под воду! Установив рекорд самой длинной подводной пещеры, когда-либо обнаруженной на Земле, она простирается на 350 километров, имеет среднюю глубину 21 метр и максимальную глубину 120 метров.

Да, и с течением времени были сотни ситуаций обрушения крыш. Похоже, идеальное место для экскурсии, не так ли? Различные обрушения крыш привели к появлению сотен сенотов, исследовать которые не так опасно, но другие предпочитают идти глубже — без профессионала.

8 Дорога смерти — Боливия

Дорога смерти или Северная Юнгас-роуд — не место для спокойной езды на велосипеде. Несмотря на то, что в настоящее время приняты дополнительные меры безопасности, когда-то эта дорога была — а иногда и до сих пор — известна как самая опасная дорога в мире.

СВЯЗАННЫЙ: 25 опасных мостов, которые никто в здравом уме не пересек бы (фото)

Из-за постоянного тумана, оползней, каскадов и обрывов высотой 2000 футов неудивительно, что до 1994 года здесь ежегодно погибало 300 водителей.Тем более, что сама дорога всего 10 футов шириной! Сейчас существуют велосипедные туры для экстремальных туристов, и на данный момент за последнее десятилетие погибло более десятка велосипедистов.

7 Mount Hua — Китай

Восхождение на эту гору считается одним из самых опасных походов в мире, так что, конечно же, это идеальная приманка для экстремальных туристов.Многие предпочитают идти по «дощатой тропе», которая, по слухам, уносит 100 смертей в год.

По мосту «Планк-роуд» туристы поднимаются на следующую вершину, преодолевая 0,3 метра (0.98 футов) широкая дорожка из досок, проложенная вдоль вертикального утеса. Даже если выбрать другой путь и не использовать до смешного рискованную доску, многие все равно теряют равновесие и падают насмерть.

Пул дьявола 6 — Замбия и Зимбабве

Бассейн Дьявола открывает прекрасный вид, но какой ценой? Тысячи лет эрозии привели к образованию различных каменных бассейнов на вершине водопада Виктория.Один из этих каменных бассейнов находится на самом краю водопада, почти свешиваясь вниз.

Естественно, многие люди пытались держаться за эти камни и оглядываться.Имея достаточно тяжелую воду и поскользнувшись пальцем, можно было прыгнуть через водопад и умереть. Тем не менее, есть гиды, которые будут сопровождать вас в Пруд Дьявола, если вы все же захотите попробовать.

5 Клетка смерти — Австралия

Конечно же, Австралия предлагает туристам возможность попасть во что-то под названием «Клетка смерти»! Клетка смерти — это прозрачная коробка, сделанная всего из 4 сантиметров акрила.Вы входите в него, и вас опускают в воду, где вы можете увидеть самых агрессивных крокодилов — и здесь нет решеток, как на клетках, когда вы погружаетесь с акулами!

СВЯЗАННЫЙ: 20 селфи из самых опасных путешествий, когда-либо снятых на камеру

Туристы сообщают, что буквально могут увидеть царапины на зубах, за которые крокодилы пытались зацепиться.Если это все еще звучит для вас привлекательно, вы можете попробовать это в Crocosaurus Cove.

4 Preikestolen — Норвегия

И снова есть некоторые BASE-джамперы, которые просто не могут с собой поделать! Прекестулен, также известный как «Кафедра», «Кафедра проповедника» или «Кафедра», считается самой опасной скалой среди всех красивых скал Норвегии.

Этот крутой обрыв возвышается на 1982 фута над водой, и, конечно же, иногда случаются смертельные случаи. Этого следовало ожидать, когда вы пробовали такой экстремальный вид спорта, как BASE-прыжки, но другие погибли, просто пытаясь сфотографировать слишком близко к краю.Будьте осторожны, посещая это место!

3 водопада Игуасу — Аргентина и Бразилия

Катаракты Игуасу — это, по сути, гигантская версия Ниагарского водопада.Всего в нем 275 водопадов, и в целом. Игуасу выше и в два раза шире Ниагары. Вы можете отправиться на лодочную экскурсию по водопаду по довольно приличной цене, и, хотя многим понравился их опыт, всегда есть риск.

Например, два туриста из США погибли, когда их лодка перевернулась в 2011 году.Вода в водопаде тяжелая и бурная, и к прогулкам на лодке следует подходить осторожно.

2 Вулкан Вильяррика — Чили

Банджи-джампинг — это рискованно. Вулканы опасны.Так почему бы не объединить два? Да, туристы, которые едут в Пукон, Чили, имеют возможность прыгнуть с тарзанки на действующий вулкан. Этот вариант входит в состав экстремального туристического пакета, который также включает в себя прыжки с тарзанки у водопада, рафтинг и прыжки с парашютом как часть маршрута.

Броситься головой вперед к гигантской яме пузырящейся пылающей лавы нам не слишком весело, но каждому свое! И если вы переживете это, у вас есть невероятная история, которую можно рассказать на вечеринках.

1 Эль-Каминито-дель-Рей — Испания

Эта дорожка, известная на английском языке как «Маленькая королевская тропа», проходит через очень узкий каньон, который любят пробовать экстремальные туристы.Хотя пешеходная дорожка была первоначально создана в 1905 году как способ передвижения рабочих между двумя гидроэлектростанциями, с тех пор она стала известна как туристическая достопримечательность, особенно для туристов, которые любят рисковать.

В конце концов, Эль Каминито Дель Рей когда-то носил титул «Самой опасной тропы в мире» после того, как в 1999 и 2000 годах погибло пять человек.После разногласий он был временно закрыт, но вновь открыт для публики в 2015 году.

СЛЕДУЮЩИЙ: 25 дорог, по которым слишком опасно путешествовать (5 стоит риска)

Следующий Говорят, Копенгаген, Дания — город, по которому можно ходить пешком: как выглядит окончательный тур

Мелисса Биннс — писатель-фрилансер и консультант по маркетингу.У нее есть степень в области коммуникаций со специализацией в журналистике. В то время как ее страсть писательская, она также наслаждается чужими путешествиями, смущением в социальных сетях и собаках.

HQ экстремального туризма | Нервная спешка

Экстремальный туризм, также известный как шоковый туризм, определяется как развлекательное путешествие для занятия опасными или физически рискованными видами спорта или другими видами деятельности.Этот нишевый вид путешествий становится все более популярным среди любителей острых ощущений. К счастью, во всем мире есть множество экстремальных туристических достопримечательностей, чтобы полностью удовлетворить вашу тягу к мучительным приключениям.

→ 7 идей поездок для экстремального туризма
→ 8 лучших городов для экстремального туризма

Если вы думаете, что у вас есть все, что нужно, чтобы стать экстремальным туристом, вы попали в нужное место. Наша команда мучительных, экстремальных и ищущих приключений экспертов составила руководство, которое поможет вам начать следующую поездку.Если вы просто ищете крутое место, полное необычных занятий или конкретных идей для экстремального туризма, у нас есть это!

7 ИДЕЙ ЭКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМА

Для всех экстремальных путешественников, которые ищут немного вдохновения, чтобы начать свое следующее путешествие, ниже представлен список из 7 идей, которые наверняка удовлетворят вашу тягу к приключениям!

1. Погоня за штормом на Аллее торнадо

То, что начиналось как опасная работа, быстро превратилось в популярный аттракцион для экстремалов.Если вы когда-нибудь задумывались, каково быть свидетелем гнева природы из первых рук, присоединяйтесь к профессионалам в любом из перечисленных ниже мест и испытайте острые ощущения на всю жизнь!

2. Банджи-джампинг над водопадом Виктория

Этот знаменитый прыжок с тарзанки отправит вас на 111 метров над рекой Замбези на фоне прекрасного водопада Виктория! Это приключение управляется компанией Zambezi Adrenaline у ​​моста Виктория-Фолс на пограничном переходе между Замбией и Зимбабве.Компания Zambezi Adrenaline Company предлагает одиночные и тандемные прыжки, так что вам не придется делать это в одиночку!

3. Полет МиГ-29 над Россией

Если вы когда-нибудь задумывались, что значит летать на истребителе в России, в Incredible Adventures есть как раз то, что вам нужно. Incredible Adventures — единственная компания в мире, которая предлагает возможность управлять настоящим истребителем МиГ. Приключение начинается и заканчивается в Москве, а полет самого реактивного самолета происходит в историческом Нижнем.

4. Переход по Транссибирской магистрали

Транссибирская магистраль от Москвы до восточных границ Китая проходит более 5 500 миль. В полночь, через день, из Москвы отправляется поезд в недельное путешествие по крупным городам России. Поезд делает несколько остановок между Москвой и Владивостоком, главным портовым городом России на Тихом океане.

5. Прогулка по испанскому Эль-Каминито-дель-Рей

Эль-Каминито-дель-Рей, что означает «Маленькая тропа короля», представляет собой чрезвычайно узкую дорожку (3.3 фута шириной), расположенный вдоль стен узкого ущелья в Эль-Чорро. Эта дорожка возвышается на 330 футов над рекой внизу и построена из бетона, опирающегося на стальные рельсы. Большая часть проезжей части со временем серьезно ухудшилась, что привело к появлению открытых промежутков, которые перекрываются только узкими стальными балками или другими опорными приспособлениями.

6. Испытание параболического нуля-G

Zero Gravity Corporation предоставляет уникальный опыт «невесомости», фактически не выходя в космос.Туристы садятся на специально модифицированный Boeing 727, где параболические дуги выполняются для создания невесомости, как если бы вы летели в космосе.

7. Восхождение на гору. Килиманджаро

Самая высокая гора в Африке и самая высокая отдельно стоящая гора на земле, гора Килиманджаро расположена в национальном парке Килиманджаро в Танзании. Этот 7-10-дневный подъем на гору отправляет альпинистов через 5 различных климатических зон. Есть много организаций с командами экспертов, которые помогут вам подняться на гору, так что готовьтесь и бронируйте свое место!

8 ЛУЧШИХ ГОРОДОВ ДЛЯ ЭКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМА

1.Венген, Швейцария

Расположенный в центральной Швейцарии на высоте 1 274 метра над уровнем моря, Венген предлагает множество возможностей для всех категорий туристов, которые приезжают в гости.

Катание на санях в сумерках:

Чтобы принять участие в еженедельном спуске на тобоггане, соберитесь на вокзале, возьмите тобогган и сядьте на поезд до Венгерналпа, где гиды проинструктируют вас, как спуститься на тобоггане с горы в Венген.

Mannlichen Kleine-Scheidegg: До города Маннлихен можно добраться за пять минут езды по канатной дороге от Венгена.Этот поход состоит из извилистой подготовленной тропы, которая пролегает через альпийские луга, покрытые цветами, вдоль горного склона Чугген и Лауберхорн до Кляйне-Шайдегг.

2. Брисбен, Австралия

Будучи третьим по популярности туристическим направлением в Австралии, Брисбен предлагает захватывающую культурную жизнь с бесконечными развлечениями, которые можно посетить, пока вы там. Находясь в Брисбене, обязательно посетите заповедник коал одинокой сосны, первый в мире заповедник коал.Еще одна популярная достопримечательность — Ботанический сад Брисбена и парк Саут-Бэнк. Брисбен также является домом для более 17 миль велосипедных дорожек, приключенческого подъема на Стори-Бридж и скалолазания на скалах Кенгуру-Пойнт.

3. Квинстаун, Новая Зеландия

Квинстаун наполнен множеством развлечений на свежем воздухе для всех типов искателей приключений. Чтобы получить полное представление о Квинстауне, обязательно ознакомьтесь со всеми замечательными возможностями для пеших прогулок. От быстрых прогулок по берегу до утомительных походов на пару дней — походы по Квинстауну — отличный способ познакомиться с окрестностями.Пока вы занимаетесь этим, не забудьте подняться в ущелье Каварау, чтобы совершить захватывающий прыжок с тарзанки. Для тех, кто хочет увидеть окрестности сверху, прокатитесь на гондоле Skyline до Пика Боба, откуда открывается захватывающий вид на Квинстаун и его окрестности.

4. Боулдер, Колорадо,

Боулдер предлагает множество развлечений круглый год. Этот горный ландшафт, расположенный у подножия Скалистых холмов, предоставляет отличные возможности для катания на лыжах и сноуборде зимой и потрясающих возможностей для скалолазания в теплые месяцы.Пока вы здесь, посетите национальный парк Роки-Маунтин, где проложены 415 миль приключений на открытом воздухе, и посетите великолепные скалолазания из песчаника в знаменитом парке штата Эльдорадо-Каньон.

5. Свакопмунд, Намибия

Свакопмунд, расположенный на побережье западной Намибии, может многое предложить. Если вы ищете возможность увидеть местную дикую природу, посетите трехчасовую лодочную экскурсию по Уолфиш-Бей, чтобы увидеть пеликанов, дельфинов, китов и тюленей. Если вы ищете что-то более приключенческое, попробуйте прыжки с парашютом в Ground Rush Adventures или отправляйтесь на дюны и прыгайте на доске (стоя или лежа) по песчаным дюнам Свакопмунда.

6. Рио-де-Жанейро, Бразилия

Помимо красивых пляжей и футбола, Бразилия может предложить массу интересных приключений на свежем воздухе. Рио-де-Жанейро является домом для национального парка Тижука, который занимает 8300 акров городских тропических лесов, где вы можете попробовать полеты на дельтаплане, отправиться в поход или просто приехать, чтобы понаблюдать за старой доброй дикой природой. Если вы хотите продолжить знакомство с дикой природой, которую может предложить Рио, загляните в ботанический сад Jardim Botanico, который занимает площадь более 350 акров и является домом для более 6000 местных экзотических видов.

7. Борнмут, Англия

Этот большой прибрежный курортный город, расположенный на южном побережье Англии, прекрасно подходит для занятий водными видами спорта. В дополнение к захватывающим водным приключениям на 7-мильной полосе пляжей Борнмута, вам также стоит посетить туры на сегвеях в долину Мурс и посетить 65 акров заповедника приматов в Monkey World.

8. Кейптаун, Южная Африка

Кейптаун — центр искателей приключений.Изучая все, что может предложить город, обязательно прыгайте на канатной дороге на Столовую гору. Если вы чувствуете это, спуститесь вниз по веревке длиной 112 метров. Кейптаун известен своими водами, населенными акулами, что делает его одним из лучших мест для любителей адреналина, чтобы испытать захватывающую возможность нырнуть в воды, кишащие акулами.

Экстремальный туризм — HiSoUR — Hi So You Are

Экстремальный туризм (также часто называемый шоковым туризмом, хотя обе концепции не кажутся строго похожими) — это ниша в индустрии туризма, включающая поездки в опасные места (горы, джунгли, пустыни, пещеры, каньоны и т. Д.) Или участие в них. опасные события. Экстремальный туризм пересекается с экстремальным спортом. Их объединяет главное притяжение — «выброс адреналина», вызванный элементом риска и различающийся в основном степенью вовлеченности и профессионализма.

В то время как традиционный туризм требует значительных инвестиций в отели, дороги и т. Д., Экстремальный туризм требует гораздо меньше, чтобы начать бизнес. В дополнение к традиционным туристическим направлениям, ориентированным на путешествия, предлагаются различные экзотические развлечения, такие как эстакады на МиГах со скоростью 2,5 Маха, подледные погружения в Белом море или путешествия по Чернобыльской зоне.

Некоторые из самых известных мировых достопримечательностей экстремального туризма:

Chernobyl Tours — Украина.
Плавание в бассейне Дьявола у водопада Виктория — Замбия и Зимбабве.
Ходьба по доске на горе Хуа — Китай.
Тур Дороги Смерти — Боливия.
Зеленая зона — Багдад, Ирак.
Sac Actun tours — Ривьера Майя, Мексика
Пещера Ласточек — Мексика

Виды экстремального туризма
Существует множество видов экстремального туризма. Некоторые из них:

Автомобильный туризм — это путешествие людей в страны или районы, отличные от их постоянного места жительства, где частный или арендованный автомобиль является основным средством передвижения. Автомобильные путешествия — это вид туризма.
Альпинизм — это спорт и активный отдых, цель которого — восхождение на горные вершины. Спортивный характер альпинизма заключается в преодолении препятствий, созданных природой (высота, рельеф, погода) на пути к вершине.
Горный туризм — это вид туризма, заключающийся в перемещении группы людей с помощью мышечной силы по определенному маршруту, проложенному в горной местности в высокогорных условиях.
Горнолыжный туризм — это вид спортивного туризма.Основная цель — преодолеть групповой маршрут на лыжах в холодное время года по небольшой и необитаемой местности, в высоких широтах, в гористой местности.
Дайвинг — это подводное плавание с аквалангом со специальным снаряжением.
Прыжки.
Промышленный туризм, в том числе спелеотуризм.
Каякинг — один из видов водного туризма, спорта или активного отдыха на воде с использованием байдарки. Человека, занимающегося каякингом, называют каякером.
Пешеходный туризм — это вид спортивного туризма. Основная цель — пройти группу маршрутов по пересеченной местности.
Рафтинг — спортивный сплав по горным рекам и искусственным гребным каналам на 6-, 4- и 2-местных надувных лодках (плотах).
Автостоп — свободное передвижение на проезжающем транспортном средстве с согласия водителя.
Легкость — это тренд в туризме, отличительной чертой которого является максимальное снижение веса снаряжения без угрозы безопасности.
Роп-джампинг — это экстремальный вид спорта, прыжки со скакалкой с высокого объекта с использованием сложной системы амортизации альпинистских веревок и снаряжения.
Мотоциклетный туризм — это один из видов туризма, в котором мотоцикл служит средством передвижения.

Экстремальный туризм в среднем

Типы воды
Дайвинг (дайвинг) очень популярен во всем мире. Это гидрокостюм с акведуком и специальным водопадом, на дне океана или моря, для знакомства с подводным миром.
Вейкбординг — это сочетание водных лыж, спусков для сноуборда и морских спусков. Моторная лодка идет по широкому кругу, который создает волну, и спортсмен должен перепрыгнуть через эту волну.
Водные лыжи — один из самых популярных видов активного отдыха. Впервые они были обнаружены в 1922 году. Ральф Самвеллсон, житель американского города Миннесота,
Виндсерфинг — это разнообразное спортивное мероприятие. Это соревнование по поверхностям, на которые застегиваются тапочки. Основана в США (1968 г.).
Серфинг — То же, что и виндсерфинг, но без парусного спорта. Может развивать скорость до 12 м / с. Но его рекорд — 70 км / ч.
Рафтинг — это спуск на катере или специальном пароме.Это один из самых посещаемых и относительно безопасных туров. Сейчас он стал очень популярным и предлагается практически во всех странах, где есть горные реки.

Типы земель
Альпинизм в последнее время стал очень популярным. Это велогонка только по холмистым, каменистым и опасным дорогам. Опытные байкеры тоже выполняют разные трюки.
Пещерные исследования. Если мы посчитаем, что пещерные специалисты — это те, кто свободно ходят в пещеры, это туризм. Но в то же время это наука. Гонки
X — это способ, которым экстремальные туристы настолько хорошо подготовлены, что могут лазить по скалам, лошадям, подниматься в горы или спускаться по водопадам … Эти люди являются командами и участвуют в соревнованиях, цель которых — как можно быстрее преодолевать препятствия .Это также называется многопользовательскими или приключенческими соревнованиями.
Горный вид
Альпинизм — самый экстремальный отдых в мире. Как правило, альпинисты предпочитают лето, поскольку погода позволяет им добраться до места назначения как минимум. Хотя есть и люди, предпочитающие зиму, самые тяжелые погодные условия — это только адреналин.
Горные лыжи. Это один из старейших видов активного отдыха. За прошедшие годы количество занимающихся этим видом спорта резко не увеличилось.В Армении также есть места, где лыжники могут заниматься лыжным спортом. Самый известный — Цахкадзор.
Snowboarding — это снежный ком для катания на сноуборде. Это более агрессивный, ультра-жестокий и активный вид, чем горные лыжи. Сноуборд как отдельный вид спорта зародился в Америке в 60-х годах 20 века.

Типы воздуха
Парашютный спорт — Классический парашютизм включает в себя два упражнения. Первая цель — приземлиться в определенной точке в радиусе 3 м. А вторая цель — выполнять в воздухе различные трюки.Соревнования идут вовремя.
Командная акробатика. Это командный трюк с парашютом в воздухе. Парашютистов в основном 4 или 8. Есть еще 16 команд. Команда из 4 человек может сделать до 30 трюков при приземлении.
Скаутинг — это лыжные лыжи, во время которых совершаются различные трюки.
Базовый прыжок. Чтобы летать на парашюте, не нужны самолеты или вертолеты. Ему хватает даже лифта. Baseer забирается на крышу здания и падает вниз.

Полеты на самолетах Это доступно для каждого обычного человека и может проводиться практически в любой стране.Продолжительность полета зависит от силы ветра. В случае среднего ветра — 20-30 см.

Exotic Teasers
Космический туризм — самый дорогой и самый экзотический вид экстремального туризма. Путешествие с планеты Земля. Еще космических туристов можно пересчитать по пальцам. Такая прогулка обойдется более чем в 20 миллионов долларов.
Джайло-туризм — это один из видов экзотического и экстремального туризма — жизнь с племенными мужчинами всех их привычек. Этот вид туризма начал развиваться в Кыргызстане.Предпочитает людей, которые устали от шумных городов и хотели бы оказаться в первозданной жизни.
Туризм на северном и южном полюсах. Недавно начались путешествия в Арктику и Антарктиду. И все больше и больше людей хотят побывать в экстремальных климатических условиях и увидеть экзотических животных. Например, пингвины.
Кампания в джунглях Во время этих походов туристы имеют возможность растопить природу и полностью погрузиться в цивилизацию. Даже если у экспедиции есть современные средства связи, спутниковая связь может появиться на несколько часов или даже дней позже.Вот почему каждый случай может ухудшиться.

Источник из Википедии

Экстремальный туризм — Общая информация — Форум туристического туризма

Что такое экстремальный туризм?

«Экстремальный туризм» — это растущая форма туризма в мире путешествий. Это уникальная ниша для «искателей острых ощущений» в туристической индустрии, которая концентрируется на участии в мероприятиях с высокой степенью риска, спорте или мероприятиях или пребывании в опасных и опасных местах с высокой степенью риска.

Основная цель экстремального туризма — это «выброс адреналина», который обычно возникает при занятиях деятельностью с высоким риском или нахождением в среде с высоким риском.

————————————————- ————

Какие виды экстремальной деятельности?

Экстремальный туризм включает, но не ограничивается (википедия)

Походы, походы, просмотр вулканов

Каньонинг, треккинг по реке, спелеология, спелеология

Параплан, Банджи-джампинг, Парашютизм, Бейсджампинг

Гребля на каноэ, рафтинг, дайвинг, сноркелинг, дайвинг к акулам

Катание на лыжах, сноуборде, скоростное катание

Городские исследования, Погоня за штормом

————————————————- ————

Места экстремального туризма

Экстремальный туризм можно найти в таких опасных местах, как; горы, джунгли, пустыни, пещеры, каньоны, глубокое море, тундры и т. д.

————————————————- ————

Дополнительные источники информации об экстремальном туризме и направлениях, часто связанных с этой специализированной нишей для путешествий, можно найти по следующим ссылкам.

8 Экстремальных аттракционов / мероприятий

http://www.oddee.com/item_98060.aspx

10 экстремальных туристических достопримечательностей мира

http://www.st-christophers.co.uk/travel-tips/top-ten/the-worlds-top-10-extreme-tourist-attractions

Лучшие направления для экстремальных видов спорта, активного отдыха и туризма

http: // www.readerdigest.ca/travel/world/top-10-most-extreme-destinations-world/

Экстремальные направления

http://www.usatoday.com/story/travel/destinations/2013/12/12/remote-travel-destinations/39